Учора, представляючи в Міністерстві оборони «старого нового» керівника цього відомства Олександра Кузьмука, Президент Кучма заявив, що підтримує прагнення днями призначеного міністра поступово виводити наш контингент з Іраку. «Але це в часі, як ви розумієте, — не завтра і не післязавтра. Це ні в якому разі не повинно бути схожим на втечу, бо при втечі втрачають усе», — цитує УНІАН передані прес-службою Президента слова Леоніда Кучми. «Питання Іраку» Л.Д. назвав «питанням номер один з усіх точок зору» для генерала Кузьмука. Президент визнав, що рішення про відправку українців до Іраку було помилковим. Хоча, втім, скромно не наголосив на тому, що саме з його Адміністрації виходила ця геніальна ідея, мотивована нагальним бажанням знайти теплий відгук у холодному серці Вашингтона.
Того ж дня іракська тема пролунала і під час ще однієї високої зустрічі — міністрів закордонних справ України Костянтина Грищенка та Іраку — Хошияра Зебарі, що проходила в рамках Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Якщо виходити з неширокого коментаря, яким супроводив цю інформацію для агенції УНІАН речник МЗС України Маркіян Лубківський, п.Грищенко, схоже, не попереджав свого іракського колегу про рішення виводити наших вояків з його країни. «Грищенко наголосив, що проведення виборів у січні-2005 (виборів у Іраку. — Ред.), а також діяльність уряду Іраку в напрямi переобрання на себе основних функцій у забезпеченні внутрішньої безпеки, прикордонного контролю є для України тими факторами, які визначатимуть модальність нашого подальшого перебування в країні», — передає УНІАН. Український керівник зовнішньополітичного відомства також підтвердив готовність надавати Іраку допомогу в підготовці професійних кадрів сил нацбезпеки Іраку, оснащенні їх технікою та обладнанням. Костянтин Грищенко запросив Хошияра Зебарі відвідати Київ, зокрема і з тим, аби почати готувати грунт для візиту в Україну прем'єр-міністра Іраку.
У багатоманітті зустрічей п.Грищенка в Нью-Йорку слід окремо виділити — з Генсеком ООН Кофі Аннаном, на якій ішлося про безпекову політику, про підтримку Києва реформування ООН. Міністр поінформував Генсека про ідею ініціювати спільно з Білоруссю та Росією наступного року спеціального засідання ГА ООН, присвяченого 20-й річниці Чорнобильської трагедії.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
