Там, де гори й полонини

      Традиційною напередодні Всесвітнього дня туризму, який ми святкували вчора, вона стала не випадково, адже Закарпатська область — це не лише мальовничий край у центрі Європи, а ще й єдиний регіон України, що межує з чотирма державами — Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією.

      Цього року кожен, хто завітав до Ужгорода і відвідав виставку, міг на власні очі переконатися в тому, що «Турєвроцентр—Закарпаття-2004» значно розширив свої обрії, коло учасників, урізноманітнився зміст виставки, а також зросла ефективність. Що й казати, на виставці представили власні експозиції близько 140 учасників, а це не лише представники туристичних агенцій Львівської, Дніпропетровської, Чернігівської та інших областей України, а й гості з-за кордону. Насамперед, виділялися пропозиції від Угорщини і Чехії. Ділові зустрічі керівників закарпатських турпідприємств із представниками іноземних комерційних фірм лише сприяли налагодженню взаємовигідної співпраці.

      Дехто з ужгородців ще пам'ятає ситуацію в краї напередодні проведення першої виставки три роки тому. Тоді багато скептиків не вірили, що вона приживеться і матиме своє продовження. Ентузіазму не додавали напівпорожні санаторії, туристичні бази і профілакторії, відсутність інтересу до Закарпаття. Час минув, і в ході підготовки до цьогорічної виставки-ярмарку в багатьох керівників з'явилися власна ініціатива, бажання якнайкраще показати свої підприємства, налагодити потрібні контакти, привернути увагу можливих інвесторів. У просторій будівлі обласного муздрамтеатру було широко представлено всі туристично-рекреаційні, санаторно-курортні підприємства різних форм власності, готелі й готельні комплекси і супутні галузі з пропозиціями літнього, зимового та сільського туризму. А це і спуск по гірських річках Закарпаття, кінні маршрути, екстремальний відпочинок.

      Надзвичайно багатим є і культурно-історичний потенціал регіону. Справжніми родзинками краю є понад 100 старовинних дерев'яних церков, близько 13 середньовічних замків та двох десятків готичних храмів, що в комплексі утворюють дійсно неповторну і самобутню культурну спадщину Закарпаття. Про природу й чистоту гірського повітря взагалі годі й казати. Людині, яка жодного разу тут не була, вже багато скажуть лише такі назви, як гора Говерла, Синевирське озеро, солоне озеро Кунігунда, Долина нарцисів, полонина Драгобрат, а ще понад 360 вивчених мінеральних джерел, які своїми цілющими якостями часто перевищують відомі води Кавказу і Франції. І в цьому сенсі важко не погодитися з головою Держтурадміністрації України Валерієм Цибухом, який вважає, що невичерпні резерви й перспективи Закарпаття дають всі підстави сподіватися, що в недалекому майбутньому цей регіон стане одним із центрів світового туризму.   

      Туристично-рекреаційний потенціал Закарпаття є мало не єдиним прикладом стрімкого розвитку за останні два-три роки. Лише в цьому році тут розпочали роботу 20 об'єктів. У бізнес, який окуповується не одразу (адже справжні прибутки почнуться лише через роки) починають вкладати кошти підприємці з інших регіонів України. Більше простежується київський капітал. Усе це вкупі позначається на сервісі, рівні екскурсійних і санаторних послуг. Серед новонароджених об'єктів, у яких автору довелося побувати, найбільше вразили готельний комплекс «Камелот», що розташувався біля руїн Невицького замку (його вже встигли полюбити окремі зірки шоу-бізнесу і спорту), готель-ресторан «Лісова казка» на Рахівщині, виконаний у мисливському стилі, та база відпочинку «Карпатія» поблизу села Шаян на Хустівщині. Саме «Карпатія» стала дипломантом та одним із переможців виставки «Турєвроцентр—Закарпаття-2004», і це — не зважаючи на «дитячий» двомісячний вік бази. Отже, є майбутнє у вітчизняного туризму.