Таке зіставлення, може, видається незрозумілим, навіть дивним. Зруйнування Запорозької Січі, валуєвські укази зрозуміло, але...
1933-й... Батько веде нас на берег пастися. Попереду з кошиком із лози йде батько, за ним — старший брат Вася, а я — позаду. «Череда» тих, хто паслися, велика. Одні збирають бур’ян у торби, другі лежать на боці і жують, треті лежать нерухомо, мертві. Коли ми проходимо повз мерців, тато грізно хрипить: «Не дивіться!». Додому поверталися повз конюшні. За стайнями якісь страшні люди вовтузилися біля гори дохлих коней, від який ішов густий і незвичний сморід. У нашому селі (село Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області, тоді — Херсонської губернії) у 33-му траплялися випадки людоїдства: Іван Неживий з’їв свою дружину, сусідська бабуся з’їла свого діда. Під час Голодомору померла моя молодша сестричка Мотя (мабуть, тому що в голодної матері не було молока), а також мій дід Іван Якимович Тофтул та молодший батьків брат Костянтин.
Сміливі, рішучі, ініціативні односельчани тікали з села. Проте втекти за межі України було майже неможливо. Лише одній дівчині з нашого села вдалося. Пізніше вона приїжджала в село і розповідала, як важко було перетнути кордон України, як опинилася у гірському аулі Грузії, вийшла заміж за місцевого чоловіка, які дивні там звичаї тощо. Але більшість селян тікала в міста. Там їм, як правило, давали роботу, житло і пайок. Адже головним завданням організованого Москвою Голодомору було не знищення українців як таких, а насамперед селян як щирих носіїв рідної мови, української культури, звичаїв своїх дідів-прадідів, які не піддавалися русифікації.
Утекла з села і мамина сестра Палажка Правиленко (по чоловікові — Лопушнян). Дуже дивно, що, почувши дитиною, я і зараз пам’ятаю слова з листа Лопушнян: «Во первых строках своего письма спешу сообщить вам, что мы живы и здоровы, чего и вам желаем...» і, що просто неймовірно, їхню адресу: «город Красный Луч, колония треста...». Їм дали роботу, житло і в такий спосіб розпочали русифікацію.
Дуже ймовірно, що сьогодні правнуки чи праправнуки Лопушнянів, не знаючи про те, що Москва ледве не знищила їхніх предків, убивають своїх родичів із села Коробчине за те, що Москві не вдалося їх ні заморити голодом, ні духовно згвалтувати, тобто русифікувати. Нещастя на сході України готувалося Москвою століттями: порушення Переяслав-Хмельницьких угод, підписаних Хмельницьким, зруйнування славної Запорозької Січі, емські, валуєвські укази, голодомори...
Лопушняни, відозвіться! Родичі, це не ви вбили коробчанських хлопців, моїх рідних? Не ви поранили мого зятя?
Михайло ТОФТУЛ
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
