«Братські» тортури

У той час, як увага світової громадськості прикута до долі української льотчиці Надії Савченко та кримських активістів Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Геннадія Афанасьєва, над якими вже рік триває показове судилище, справа інших українських політв’язнів поки що перебуває в тіні. Йдеться про затриманих росіянами минулого року одного з лідерів УНСО Миколу Карп’юка та журналіста Станіслава Клиха, яких обвинувачують в участі у першій чеченській війні 1994—1995 рокiв, зокрема у вбивстві російських військових.

Довгий час про місце перебування Карп’юка взагалі не було жодної інформації. Затриманих перевозили з одних місць утримання в інші, щоб не дати зустрітися з українськими консулами та адвокатами, які розшукували наших земляків по всіх СІЗО Північно-Кавказького округу. Їм відмовляли 18 разів, і до цього часу ні Карп’юк, ні Клих їх в очi не бачили. Утiм через російських адвокатів Карп’юк передав лист до Європейського суду з прав людини, де розповів про тортури, яким він піддавався протягом тривалого часу. Зокрема, серед «методів впливу» значилося пропускання струму крізь тіло, заганяння голок під нігті, викручування рук, психологічний вплив. Зламався Карп’юк лише тоді, коли йому пригрозили, що викрадуть його сина та дружину і їх так само катуватимуть у нього на очах.

Після цього Микола Андронович почав повторювати все, що йому говорили, зокрема і те, що в чеченській війні брали участь і Дмитро Ярош, і брати Тягнибоки, і Арсеній Яценюк — оприлюднення цієї «сенсаційної» інформації викликало шквал сміху і жартів iз боку й українців, і світової спільноти. Утiм сам Карп’юк через пережите хотів накласти на себе руки. «Я розумів, що обмовив багатьох людей, своїх друзів, товаришів. Коли я потрапив до камери, я знайшов іржавий цвях, заточив його об стіну і хотів перерізати собі горло. Я розумів, що вийти із ситуації можу, лише позбавивши себе життя. Але в камері була непомітна відеокамера. До мене ввірвалися конвоїри, які стежили за мною, і забрали цвях, обшукали камеру і ще довго слідкували за моїми діями», — написав він.

Про все це на прес-конференції цього тижня в Українському кризовому центрі розповіла дружина Карп’юка Олена. Втім учасники зібрання хотіли привернути увагу громадськості не стільки до заборонених методів, якими послуговується російське слідство, скільки до бездіяльності українських слідчих органів щодо формування доказової бази невинуватості Карп’юка та Клиха. «Ми зверталися до правоохоронних органів із проханням опитати свідків, надати нам інформацію про перебування Карп’юка в Україні у 1994—1995 роках — марно. Що там казати — півтора року тому Олена подала заяву про зникнення чоловіка — вони навіть не дали запит до Держприкордонслужби, чи перетинав її чоловік кордон. Зараз ми проплачуємо всіх адвокатів, самотужки збираємо інформацію: вирізки з газет, відеозаписи, фото тих років. Але ми не знаємо, чи ці свідчення будуть прийняті російським судом. Ця робота триває давно, і на Фейгіна ми вийшли ще раніше, ніж він взявся за справу Савченко. Взагалі за цей час змінилося п’ять адвокатів», — розповів «УМ» один із лідерів «Правого сектору» Андрій Бондаренко.

У Верховному суді Республіки Чечня в Грозному почнеться розгляд справи Карп’юка і Клиха по суті 12 жовтня. За сукупністю статей обом загрожує від 15 років до довічного ув’язнення. Третьому «співучаснику», теж громадянинові України Олександру Малофєєву вже винесли вирок: Шатойський районний суд Чечні 29 вересня засудив його до 24 з половиною років ув’язнення.