За відсутності коштів на консервування і реставрацію Червоногородський замок у с. Нирків, як і більшість інших пам’яток, поступово руйнується.
Те, що на території Тернопільської області збереглося 34 унікальні замки та оборонні споруди, місцеві науковці вважають надзвичайною цифрою. Тим більше що всі ці замкові споруди в ідеалі могли б стати магнітним полюсом для туристів з усього світу. Хоча зараз більшість із них має непривабливий вигляд.
За даними Тернопільської облдержадміністрації, частина збережених замків перебуває під опікою держави. Зокрема, Національний заповідник «Замки Тернопілля» опікується 11 замками, існують Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах (ДІАЗ) та Кременецько-Почаївський заповідник. Тобто заповідниками охоплено лише 13 замків, а решта перебуває в руїнах.
«Замки, не охоплені заповідниками, перебувають на балансі місцевих громад. Місцеві громади коштів не мають, держбюджет — теж. Єдиний вихід — залучати інвестора, мецената. І, звісно, ми хочемо замки або віддавати в оренду за символічну плату приватним інвесторам, або передавати на якихось інших умовах, але з чіткою угодою про дотримання умов експлуатації цих споруд, — пояснює в коментарі «УМ» заступник директора Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА Назар Яворський. — Ідеться про збереження замків за рахунок приватного капіталу, як це вже давно роблять наші колеги у країнах ЄС. При цьому замок має бути відкритим для місцевої громади і туристів, ніяких закритих приватних територій. Інвестор має чітко виконувати умови угоди, а в разі порушення угода з орендарем має розриватися. Єдина проблема: робити це нам наразі ще не дозволяє законодавство».
За словами пана Яворського, обласна влада активно співпрацює з народними депутатами від Тернопілля, які могли б запропонувати та пролобіювати відповідні законодавчі зміни.
«Усі ці замки треба насамперед законсервувати, оскільки частина з них руйнується. Потім реставрувати і вже на цій базі навколо замків створювати і розвивати туристичну індустрію гостинності. І саме тоді наші замки стали б справжньою візиткою Тернопілля», — зазначає Назар Іванович.
Серед іншого пан Назар разом із підлеглими влаштовує екологічні толоки навколо замків, до прибирання призамкової території залучають місцевих студентів та туроператорів. Так, наприкінці червня таку екотолоку було проведено навколо Теребовлянського замку.
«Проблеми більшості наших замків, які не входять до складу жодного заповідника, полягають у тому, що вони віддалені від туристичних маршрутів, розташовані на периферії і до них украй рідко добираються туристи. Хіба що найзатятіші. І немає можливості їх використовувати в туристичних цілях, — відзначає екскурсовод теребовлянського відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» Тетяна Думська. — Хоча чимало об’єктів є надзвичайно цікавими. Наприклад, Сидорів замок-корабель у Гусятинському районі. Кожен замок має свої легенди, які також дуже цікаві туристам. Саме через призму легенд туристам, особливо дітям, легше відчути місцевий колорит, отримати цікаву інформацію, а не просто сухі історичні факти».
Тетяна Думська також наголошує, що прихід інвесторів може бути вирішальним для збереження замків. Адже держава зараз не має достатніх коштів для збереження спадщини, тим більше через анексію Криму та війну на сході. Хоча замки, які входять до складу заповідників, тобто перебувають під опікою держави, а не на балансі місцевих рад, усе ж таки мають кращу перспективу свого розвитку.
«Найбільше і найкраще відновленим є замок у Збаражі. На його базі створено чимало музеїв, облаштовано все для прийому відвідувачів, налагоджено екскурсійне обслуговування, — каже пані Думська. — Певний прогрес має замок у Вишнiвці. Ведуться роботи і в Микулинецькому замку. Звісно, нам хотілося б зробити більше. Але хто бував у цих замках два роки тому і приїде зараз, однозначно побачить прогрес».
Щодо замку в Микулинцях, то ситуація взагалі унікальна. Бiля однiєї зі стін напівзруйнованого замку облаштовано справжню хату. Вхід відгороджено дерев’яним парканом, на туристів гавкають собаки, які охороняють територію. За парканом є навіть город. Люди, які тут живуть, вважають ледь не увесь замок своїм, бо на початку минулого століття місцева графиня подарувала одну з його кімнат своїй улюбленій фрейліні Анні. Літня жінка, яка нині живе тут, є донькою тієї фрейліни і прописала тут усю свою численну родину. Бо нащадків графині, навпаки, не лишилося.
Місцева влада пропонувала власникам квартиру, але люди не погодилися. Тому патова ситуація навколо замку зберігається. І це при тому, що ідей щодо облаштування замку вистачає: від створення відпочинково-розважального комплексу з готелем до облаштування музею пивоваріння із дегустаційними екскурсіями. Бо одна рiч просто оглянути замкові руїни, і зовсім інша — дегустувати місцеве пиво, слухаючи легенди про привид доньки коваля з Микулинців.
Науковці також пропонують територіальним громадам акцентувати на збереженні пам’яток через проведення фестивалів у замках, які ще належно не розрекламовані. Поруч одразу виникатиме хоч якась туристична інфраструктура.
Так, на базі замку графів Потоцьких у Золотому Потоці Бучацького району планували створити середньовічне село. Адже через Золотий Потік пролягають багатолюдні туристичні маршрути, зокрема на гірськолижний курорт Буковель. Але віз і нині там.
Водночас лицарські турніри вже є традиційними у Кременецькому замку. Але тут із туристичною інфраструктурою все гаразд, адже саме місто є доволі відомим туристичним центром. Щоправда, місцеві підприємці скаржаться, що туристи заїжджають до них лише на день і не бажають ночувати. Турист поки що обирає готелі сусіднього Почаєва або Дубна.
Про лицарські турніри та фестивалі лише мріють на малій батьківщині засновника Запорозької Січі Дмитра Вишневецького (Байди) — у селищі Вишнівець. Автор в останнє бував тут років сім тому, тож цього разу переконався, що місцевий палацово-замковий комплекс (родове гніздо князів Вишневецьких) таки прогресує. Принаймні раніше навколо палацу були чагарники, але після того, як їх розчистили, кількість туристів зросла в рази.
Так було до 2014 року. За словами наукового співробітника Національного заповідника «Замки Тернопілля» Миколи Цимбалюка, протягом 2013 року комплекс відвідало близько 10 тис. туристів. При цьому 20% становили туристи з Польщі. Але у 2014—2015 рр. через бойові дії на Донбасі поляки майже не відвідують не лише Вишнівець, а й усю Західну Україну. Одна з причин — польські страхові компанії побоюються надавати поліси співвітчизникам, які хочуть подорожувати Україною. Водночас працівники заповідників відзначають, що на території області зростає внутрішній туризм: замки і палаци почали більше відвідувати українці.
«Ми продовжуємо реставраційні роботи. Вже є опалення, є концепція розвитку Вишневецького палацово-паркового комплексу, зовні було багато зроблено, але зараз фінансування майже немає, — розповідає пан Цимбалюк. — У плані — розвиток інфраструктури, яка б забезпечувала повне функціонування цього палацу. Наприклад, місця для готелю, для кафе, для проведення конференцій. Є зв’язки з польською стороною, з іншими державами, беремо участь у проекті «Шлях Гедиміновичів». Днями стало відомо, що Вишневецький палац виборов грант зі збереження культурної спадщини від посольства США в Україні на суму 155 тис. доларів. Отже, сподіваймося, що хоча б частину запланованого працівникам удасться реалізувати вже цього року.
Чималою проблемою для розвитку туризму на Тернопіллі є дороги. Це розуміє обласна влада, тож цього року місцеві дорожники доклали максимум зусиль, щоб відремонтувати ділянку дороги від міста Тернопіль до селища Ямпіль Хмельницької області. Рух цим маршрутом значно економить водіям час та гроші при поїздці в Київ у порівнянні з автодорогою, що веде на Київ через місто Рівне. Тривають роботи і на автодорозі Біла Церква — Кременець тощо.
«Область має неабиякий туристичний потенціал, але наші дороги — дійсно наша біда, і ми працюємо над цим, — каже голова Тернопільської ОДА Степан Барна. — Поки що лише напрямки у нас, але я вірю, що будуть і гарні дороги. Першочергово виправляємо міжнародні напрямки. За підтримки ЄБРР хочемо реконструювати дорогу Тернопіль — Дубно. Виправляємо дорогу у львіському напрямку».
За словами «губернатора», вже восени облдержадмінстрація представить нову стратегію розвитку туризму на чотири наступні роки. У ній врахують і інфраструктуру фортифікаційних споруд, і сплави по Дністру (наразі фактично безконтрольні), і духовні центри — Почаїв та Зарваницю, і відновлення системи кемпінгів тощо.
«Якщо інвестор бажає вкласти гроші в Тернопільщину, я особисто візьму його за руку і водитиму по всіх управліннях ОДА, щоб він розпочав тут бізнес, побудував готель тощо», — каже Степан Барна.
Перше, що вражає того, кому пощастить поспiлкуватися з панi Есрою Шакар — її пристойне володiння українською мовою. Усе стане зрозумiлим, якщо скажу, що панi Шакар вiсiм рокiв працювала в посольствi Туреччини в Українi i офiцiйна її посада — аташе з питань культури, туризму та iнформацiї посольства Турецької Республiки в Українi. >>
Туризм поєднує в собі і пізнання світу, і спорт, і відпочинок. Отже, може задовольнити смаки й уподобання кожного небайдужого до мандрів. Зважаючи на ветеранський вік більшості учасників нашої подорожі-керівнику групи Володимиру Дімітрюку майже 63, дещо менше Володимиру Грипасю й Олегу Дубині, і лише Михайла Квартюка та Ольгу Давидову можна вважати молодими, — ми мали б обрати останнє. >>
Відомий російський мандрівник, засновник туристичного «Форуму Вінського» Сергій Вінський отримав відмову при спробі в’їхати в Україну. Скандал? Не без того. Формальною причиною видворення Вінського одразу по прибуттю із Москви в аеропорт «Жуляни» стала «не підтверджена мета перебування на території України». >>
Після того, як припинила роботу авіакомпанія «Wizz Air Україна», у наших мандрівників помітно звузилося поле для маневру — вже не так просто знайти дешеві варіанти мандрівок у Європу. Доводиться або платити більше, або пересідати на автобуси, або шукати точки вильоту в сусідніх країнах — Польщі, Словаччині, Молдові тощо. Але, як виявилося, припинення діяльності «Wizz Air Україна» не є остаточним. >>
Красиво жити хочуть терористи не лише «ДНР». У другому за кількістю населення місті Іраку — Мосул, яке торік перейшло під контроль джихадистів із терористичного угруповання «Ісламська держава Іраку та Леванту», на початку травня відкрився після реконструкції розкішний готель Waritheen (стара назва — Ninawa International Hotel). >>
Упродовж останніх 23 років незалежності України кожен курортний сезон у Криму традиційно отримував оцінку — ніякий. За цей період вислів перетворився на таке собі гасло або навіть мантру. Так говорили у 1993 році, коли Крим прийняв лише 2,5 млн. туристів. >>
