Винищувачі, а не пансіонати

07.08.2015
Винищувачі, а не пансіонати

Новофедорівський пляж цими днями.

«УМ» декілька разів (востаннє рівно чотири роки тому) писала про «конверсійний» вектор розвитку перспективного в сенсі відпочинку селища міського типу Новофедорівка, що за шість кілометрів на захід від райцентру Саки. Колишній унікальний, закритий до 1992 року, авіагарнізон, де проходили вишкіл усі радянські морські авіатори, а згодом і російські на орендованому тренажері посадкових систем «Нитка», брав помітний і, здавалося, незворотний «крен» у бік так потрібної пересічним громадянам рекреації. Принаймні щороку, включно до 2013-го, там фіксувалася позитивна динаміка популярності у приїжджих відпочивальників. Як на дріжджах уздовж незайманої 4-кілометрової берегової лінії селища виростали приватні міні-пансіонати. Місцева влада виношувала плани залучення серйозних інвесторів, аби покращити зношену комунальну інфраструктуру. Одначе після «кримської весни» 2014 року все це якщо не полетіло шкереберть, то було суттєво скореговано. Із минулої осені Новофедорівка вже не смт, а «сільське поселення» — відповідно до російських адміністративних законів.

Від батька до сина

2011 року про курортні зміни старого «обійстя» авіаторів я розпитував у новофедорівця і голови Сакської райради Миколи Росоловського (нині його втретє обрали на цю посаду). Завели, ясна річ, розмову здалека — з морської авіації. Для мого співрозмовника це досі і романтика, і щемливі спогади. Адже у «крилатій» професії пройшли два десятки найкращих років чоловіка. У «Саки-4», як раніше називався тутешній гарнізон, пан Микола літав не на якій-небудь звичайній машині, а штурмовику вертикального злету і посадки Як-38, який нині не у всякому музеї авіації побачиш. Більше того, чоловік самостійно посадив норовливу «вертикалу» на палубу важкого авіаносного крейсера «Новоросійськ», який якраз тоді проходив ходові випробування в акваторії Чорного моря.

Про нагальні проблеми свого колишнього місця служби чинний голова Сакської райради теж тоді мені розповідав начебто зі знанням справи. Приміром, про перспективи прибережної котеджної забудови Новофедорівки і напряму з цим пов’язаний наплив відпочивальників, що неухильно зростав. А ще про нові робочі місця у селищі, розвиток цивільної малої авіації і тому подібне.

Хоча тодішній селищний голова Іван Фабишевський, теж, до слова, колишній військовий місцевого гарнізону, оптимізму пана Росоловського геть не поділяв. Мовляв, перш ніж говорити про якісь курортні перспективи, потрібно вирішити, що робити з очисними спорудами. Адже Нугеровське озеро, куди скидаються селищні стоки, вже майже переповнене. Коштів же на невідкладний ремонт катма.

Сьогодні у Новофедорівці знову кажуть майже про ті самі негаразди. Вони помітно випуклі на тлі «напівмертвого» літнього сезону. Хоча місцеві відставники, з якими поспілкувався з цього приводу, надто не сумують. Навпаки, не приховують задоволення від російських пенсій, медицини і можливості поправити здоров’я у будь-якому відомчому санаторії («при Україні нам у військкоматі постійно казали, що немає путівок»). Тож «розрулювати» ситуацію у «сільському поселенні» доведеться вже їхнім дітям і внукам. Якщо, ясна річ, вистачить зусиль і можливостей. Допоки у них лише добрі наміри.

Цими намірами просякнуте, приміром, «ключове» інтерв’ю муніципальній газеті «Новофедорівка» депутата сільради, сина голови Сакської райради Миколи Росоловського Сергія. Той, зокрема, повідав, що для отримання коштів на ремонт вуличних і прибудинкових доріг за рахунок федеральної цільової програми потрібно, щоб фахівці, які мають на це ліцензію, провели інвентаризацію стану дорожнього покриття і склали технічний паспорт із обґрунтуванням кошторису на ремонт. Далі цей пакет слід передати в міністерство транспорту Криму: «Ймовірність отримання коштів досить висока, — міркує Росоловський-менший, — Новофедорівка — це одне з перших поселень, де робота в цьому напрямі зрушила з місця. Попереду ще чимало складних процедур і паперової тяганини, які необхідно буде подолати керівникам Новофедорівки і Сакського району».

Слабенький «релакс»

Колись у цю літню пору прибережні пансіонати, пляжна зона були вщерть заповнені приїжджими відпочивальниками. Здебільшого з материкової України, а ще — з Білорусі і в рази менше з Росії. Про це мені повідав бармен Денис із місцевого, певно, найбільшого пляжного бару «Релакс». Мовляв, тоді у нього і клієнтів не бракувало, і відповідно виторг тішив. Нині ж у барі за пляшкою «Боржомі» «релаксували» лише дві його колеги.

Майже таку саму картину я угледів біля торгових яток із фруктами і сувенірами перед пірсом, а також навколо атракціонів, надувного басейну для дітей. На самому пляжі теж було не надто велелюдно. Причому народ віддавав явну перевагу сонячним ваннам, а не купанню. Утім на це, як переконався особисто, була вагома причина — брудна вода і великі медузи . У ній неприємні створіння ставали непомітними, відтак їх важко було оминути, щоб урешті-решт дістатись відносно чистого «фарватеру». Напівпорожніми, а то й узагалі пустими стояли котеджі-пансіонати обабіч вулиці Центральної.

Однак дорогою до пляжу зустрів людей, яким Новофедорівка, виявляється, до вподоби, — Світлану і Марію Андріївну з Санкт-Петербурга. Пенсіонерку і молоду маму, що вже майже місяць відпочиває зі своїм малюком, влаштовують і море, і пляж, і умови проживання. За винятком хіба що тутешніх цін на продукти, мовляв, вищі, ніж пітерські. При цьому жінки зізнались, що в Криму вперше у своєму житті, тож ні з чим порівнювати. Чи приїдуть сюди наступного року? «Швидше за все, так, — відповіла Світлана, — але, можливо, в Євпаторію, де для дітей все ж кращі умови». Марія Андріївна теж, але за умови, що діти, як цього разу, «профінансують поїздку», бо тільки власної пенсії їй на це не вистачить.

Представник же аквапарку «Бананова республіка» (відкрився років сім тому неподалік траси Сімферополь—Євпаторія) Едуард запевнив мене, що цьогоріч у нього клієнтів значно побільшало. І ціна квитка (1400 рублів на цілий день) людей влаштовує. «На гірки (аквапарку. — Авт.) нерідко навіть черги бувають»,— заявив чоловік.

Із відпочивально-ціновою «диспозицією», як з’ясувалося, значно більш обізнана сімферопольчанка Наталя. Вона торгує персиками, абрикосами, помідорами і перцем у затінку подалі від вулиці Центральної. Узагалі фруктово-овочевим бізнесом вона на пару з чоловіком займається у приморському регіоні не один рік. До того ж у її батьків у Новофедорівці свій міні-пансіонат, тож вона має реальне уявлення про сьогоднішній контингент відпочивальників. Від Наталі я довідався, що, приміром, так звані абрикоси з Вірменії (за них правили 180 рублів), які пропонують повсюди, в тому числі й Сімферополі, направду місцеві, бахчисарайські, або ж мелітопольські. Мовляв, це перевірений маркетинговий хід: чомусь «вірменські» дійсно користуються на місцевих ринках підвищеним попитом. «Батьки, — каже жінка, — тримають пансіонат із 20 кімнат сімейного типу, тобто для відпочинку з дітьми. Для цього в них облаштований великий двір для розваг. Раніше приїжджали з України, Білорусі. Із Росії теж були, але досить мало. Нині ж приїжджих узагалі ще не було, тільки знайомі з наших, кримчан. Мені здається, що у Новофедорівку якщо хтось і надумає приїхати, то тільки той, хто вже тут був. Нові ж люди навряд чи поїдуть. Бо тут погано розвинута курортна інфраструктура. Окрім барів, на березі більше нічого немає».

«Сухі» пертурбації

Того ж дня геть випадково (якраз був «день відкритих дверей» з нагоди дня морської авіації Росії) потрапив на місцевий військовий аеродром, на якому раніше доводилося бувати неодноразово. До анексії тут базувались літаки, літаки-амфібії і вертольоти окремої бригади морської авіації Військово-Морських сил України. До речі, бригада — єдина з-поміж понад ста українських військових частин на півострові, що не стала очікувати на «туманні» команди з Києва, а самотужки благополучно вивела всю боєздатну авіатехніку на материк. А також це єдина частина, військовослужбовця якої, майора Станіслава Карачевського, тоді впритул на очах мешканців гарнізонного гуртожитку розстріляв російський морпіх-контрактник Зайцев. До слова, вбивцю кілька місяців тому суд Кримського гарнізону покарав вельми «суворо» — двома роками позбавлення волі...

Зрозуміло, що тепер у Новофедорівці повністю хазяйнують росіяни, зокрема 43-й окремий морський штурмовий авіаполк Чорноморського флоту. Вони і влаштували місцевим жителям (на аеродром пропускали лише за паспортами з місцевою пропискою) патріотичну «показуху» — виставили на загальний огляд свої новенькі багатоцільові винищувачі Су-30СМ і маловисотні розвідники Су-24 МР. Сюди, виявляється, полк перебазувався минулої осені з Гвардійського, що під Сімферополем. А на його місце відразу «сів» інший полк, 37-й зведений, що прилетів із Росії і тепер — у підпорядкуванні переформатованих нещодавно, 1 серпня, повітряно-космічних сил. На озброєнні полку неподалік кримської столиці суто наступальна техніка — фронтові бомбардувальники Су-24М і штурмовики Су-25.

Цікаво, що новоприбулим із материка дісталося і службове житло «витіснених» флотських авіаторів. Тому останнім його доводиться знімати за свої кровні в тій же Новофедорівці або Саках. «А що поробиш, — зізналася мені по дорозі з аеродрому дружина «старлея» Юля, — якщо на весь полк виділили лише 5 службових квартир. Але нам ще пощастило, бо вдалося знайти квартиру в Новофедорівці за 10 тисяч рублів (близько 4 тисяч гривень). А деякі хлопці щоранку добираються на службу аж із Гвардійського».

Отож кримчанам нічого іншого не залишається, як поступово адаптуватись до нових реалій, тобто життя у суцільній «неприступній фортеці». Про це, власне, їм періодично нагадують у медіа кремлівські зверхники.