Якось, ще в радянські часи, мені довелося обідати в київському ресторані «Столичний». Тоді модні були так звані комплексні обіди (зараз це по-модному називається «бізнес-ланч»). За столик посадили 6 чоловік, навпроти мене сиділа киянка зі своїм закордонним другом (судячи з акценту — німцем). Коли після першої та другої страви подали десерт — скибку кавуна, іноземець здивувався, чому не подали прибори для десерту, на що офіціантка відповіла: «Так ось же вони», — вказуючи на ще не прибрані виделку й ніж у соусі від м'яса. Було страшенно незручно й соромно, адже ресторан, як-не-як, називався «Столичний». Німець вийняв з кишені передбачливо прихоплені з вітчизни одноразові серветки (про таку розкіш ми тоді ще й не здогадувалися), витер прибори і почав їсти свій десерт. Моїм же співвітчизникам, як і мені, довелося виявляти винахідливість, як герою Чарлі Чапліна у фільмі «Граф».
Отож якщо вам на якомусь прийомі доведеться їсти кавун, пам'ятайте, що не слід підв'язувати щоки серветкою, аби не замастити їх соком. Вам подадуть десертний ніж і виделку. Скибку слід розрізати на шматочки, відрізати м'якоть невеличкими часточками і їсти.
Якщо ж вам запропонують яблука чи груші, слід знати, що їх прийнято їсти, користуючись ножем і виделкою. Спочатку яблуко ділять на чотири частини, потім кожну четвертинку наколюють на виделку і, по черзі, очищують від шкірки ножиком, який має бути дуже гострим. Кожний почищений кусочок їдять з тарілки за допомогою ножа і виделки.
Звісно, комусь таке поводження зі звичайним яблуком може видатися смішним, проте це одне з правил етикету, якого варто дотримуватися саме в громадським місцях з тiєї простої причини, що почищені від шкірочки і порізані на дрібні шматочки яблука не хрумтять.
Компоти прийнято наливати в спеціальні чашки-компотниці (низенькі та пузатенькі, які входять у комплект з великими компотницями, схожими на супниці, ще їх називають крюшонницями). Їх не п'ють, а їдять ложечкою фрукти разом з рідиною. Якщо в компоті є вишні чи черешні, то кісточки слід акуратно виплюнути в ложечку, а потім скласти на блюдечку. В жодному разі не слід пити компот з чашки, потім їсти фрукти, рештки яких поскладати назад у чашку, — це моветон.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
