Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Поручень полегшує пересування вулицею, бадьорить словом, а взимку ще й зігріває. (автора.)
Вигравійовані рядки українських письменників, серед яких Софія Андрухович, Лесь Белей, Таня Малярчук, Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський, Сашко Ушкалов, захоплюють перехожих, а сам поручень робить зручним пересування.
Круті схили столичної вулиці привабили польську мисткиню Ельжбєту Яблонську, коли вона два роки тому відвідала Київ. Після прогулянки вулицею Івана Франка в неї з’явлася ідея зробити для перехожих новий поручень і додати родзинку — вигравійовані тексти письменників. За підтримки Польського iнституту цю ідею взявся реалізувати український архітектор Іван Мельничук. «Проект з підігрівом поручня є першим в Україні. Поезія зігріє душу перехожим, а тепло від підігріву — ще й тіло», — розповіла на відкритті директорка Польського iнституту в Києві Ева Фігель.
Довгих два роки крок за кроком тривала робота над проектом. Польський iнститут організував конкурс на найкращий шрифт для поручня серед українських художніх вишів. Переможницею стала Оксана Капранова. Її авторський шрифт зараз вигравійований на поручні. Вона займалася й компонуванням тестів, а згодом — виготовленням файлів, які вигравіювали на трубах. Робота Оксани була настільки кропіткою, що вона мала до деталей прописувати всі букви, вказувати навіть відстані між ними, звертати увагу на найменші дрібниці, щоб не було помилок, коли літери вже будуть гравіювати лазером на металі.
Шість текстів, які можна побачити на поручні, радо згодилися надати українські письменники. Вони написали тексти, орієнтуючись, що читатимуть їх саме на вулиці, що, за словами Івана Мельничука, стане «своєрідним діалогом iз перехожим».
Не обійшлося і без проблем під час роботи над проектом. Архітектор розповів про бюрократію, через яку довелося пройти, аби подарувати місту поручень: «Виходить, щоб зробити подарунок, треба було обійти безліч установ, заплатити грошей, а потім уже отримати дозвіл на встановлення конструкції».
Попри усі складнощі, мистецький поручень нині приваблює жителів Києва і уже за кілька днів свого існування став оглядовою родзинкою прогулянок центром міста.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>