Перемога — в прощенні

Чин примирення і прощення нині, вперше за багато століть, стає актуальнішим, ніж веселощі Масляної. А відбуваються вони в той самий день — останній перед сорокаденним Великим постом (цьогоріч 22 лютого). Увечері цього дня у церквах здійснюється особливий обряд: усі, хто в храмі, — і священики, й миряни — просять вибачення одне в одного. Такий обряд має витоки на Сході, де вдавнину ченці в час Великого посту відходили в пустелю. Деякі з них не поверталися — гинули. Отже, перед відходом до пустелі ченці стали просити один в одного прощення, як перед смертю, і самі прощали. Вони обіймалися й давали поцілунок миру. З часом цю традицію перейняла вся Церква. Цього вечора співають стихир Пасхи, де йдеться, що розпочинаючи Великий піст, слід один одному все пробачити задля Христа.

У Прощену неділю в церкві згадують непослух Адама і Єви та їхнє вигнання з раю. Це — апогей підготування до Великого посту, що передує Воскресінню Христа, званого в церковному переказі «новим Адамом», що виправляє помилку першолюдей. На літургії священик читає Нагірну Проповідь Євангелія, де сказано, що людина повинна прощати образи ближніх і намагатися примиритися з ворогуючими — тоді й Господь простить їй її провини. Богослови нагадують, що молитва людини буде почута Всевишнім лише тоді, коли виходитиме з серця примиреного, очищеного від ненависті, заздрощів та гніву. «Злопам’ятство часто переходить у пристрасть, що з’їдає серце; оскільки злопам’ятний чи ходить, чи лежить, чи встає, а зміїну отруту постійно носить у собі, — навчав свою братію Синайський ігумен преподобний Анастасій. — I ніяка доброчинність, ані піст, ані милостиня не підуть такій людині на користь, тому що злопам’ятство погубить усе».

Психологи ж зазначають, що прощення дається людям нелегко. «Кожного з нас у дитинстві вчили просити вибачення, але не прощати. І далеко не всім батьки говорили «пробач», визнаючи свою неправоту», — пише психолог Ольга Калашник. Вона наголошує, що коли батьки ображаються на своїх дітей, яким «віддали все», а вони «невдячні» — слід спробувати визнати свої помилки, прийняти дитину такою, як вона є і, можливо, попросити в неї прощення.

Зазвичай, на прохання про вибачення в цей день люди відповідають «Бог вибачить, мені вибач». За народною традицією, українці звуть цю неділю Сиропусною (бо востаннє перед постом можна споживати сир, молоко й масло), готують вареники й налисники з сиром та ходять до родичів та сусідів на гостину, де також просять вибачення за кривди, які заподіяли упродовж року.