Примус до вини

Три тижні тому «УМ» писала про спробу оголосити голодування і зустріч із Генеральним прокурором батьків бійців колишньої 51-ї ОМБ, яких три місяці утримували в Запоріжжі в «Уральських казармах». Вояків звинувачували в дезертирстві і змушували «піти з прокуратурою на мирову», визнавши себе винними і погодившись на умовний термін покарання. Здавалося, після розмови батьків із Віталієм Яремою крига скресла і справедливість візьме гору. Бо й справді, дивна виходить ситуація: 41-го бійця 51-ї ОМБ, які вийшли з оточення через територію Росії, вперто називають дезертирами, а про понад 400 бійців 79-ї та 72-ї бригад, які за тиждень змушені були зробити те саме, щоб урятувати життя, всі вже давно забули.

І ось — знову за рибу гроші! Після того як хлопцям дозволили провести 20-денну відпустку в родинах, їх знову викликали в Запоріжжя і поставили ультиматум: або хлопці визнають себе злочинцями, або їх чекає від 5 до 10 років за ґратами. «Нам сказали, що нас відкомандировують у Запоріжжя на місяць. Мовляв, нас мають ознайомити з матеріалами справи. Ми приїхали — нам пропонують умовний термін. Кажуть, що побудемо тут, потім поїдете в Луганськ, там буде суд, можливо, там вас закриють», — розповів у ефірі Громадського телебачення один із бійців Роман Наумук.

За словами бійців, їх продовжували «пресувати» навіть під час відпустки. Особливо тисли на тих, хто сумнівався. У результаті, ще 14 бійців (решта зламалися раніше) пішли на поступки. Однак вісімнадцятеро найбільш стійких вирішили іти до кінця.

На думку адвоката Василя Нагорного, який займається правовим захистом бійців 51-ї ОМБ, причина такої наполегливості з боку прокуратури в тому, що хлопцям встигли винести підозру про скоєння злочину. І тепер обвинувачі мають або дотиснути їх до кінця, або визнати власну помилку. «А у нас прокурори ще не навчилися визнавати свою вину, бо це дасть підстави бійцям вимагати моральної і матеріальної компенсації. А від цього не один прокурор може «полетіти». От вони і роблять крайніми хлопців», — каже адвокат.

Ще одна причина «прокурорської наполегливості» — судова процедура, яка в обох випадках зовсім різна. «Коли в суді справа розглядається за «мировою», то там докази не досліджують. Просто формально з’ясовується, чи добровільно сторони пішли на згоду, чи ні. А коли «мирової» немає — то розгляд справи іде по повній програмі. З викликом свідків, дослідженням усіх доказів. Найцікавіше, що ті, хто пішов на «мирову», можуть бути викликані до суду, і їх можуть змушувати свідчити проти своїх побратимів. Це дуже серйозно. Я з цієї ситуації бачу лише один вихід — щоб суд визнав, що бійці діяли «за крайньою необхідністю» — є така стаття, яка позбавляє відповідальності. Іншого гідного виходу із цієї колізії я не бачу. Бо хлопці однозначно — герої», — переконаний Нагорний.

«Вони беруть нас «ізмором». В одного хлопця мама в лікарню потрапила з серцевим нападом — то він і підписав, щоб бути біля неї. Інших теж залякують, що посадять за ґрати. Люди втомлюються від постійної боротьби i вже й не вірять у справедливість. Кажуть: така в нас держава», — обурюються волинські активісти. Втім столичні автомайданівці та правозахисники налаштовані йти до переможного кінця. «Ми з хлопцями. Зараз плануємо, як ліпше діяти і на кого тиснути в Києві — Генпрокуратуру, Міністерство оборони, Президента. Правда має перемогти», — повідомила «УМ» активістка Автомайдану Катерина Кувіта.