Комуністи не пройшли. І не пройдуть?

26.11.2014
Комуністи не пройшли. І не пройдуть?

Володимир В’ятрович. (УНІАВН.)

Формально ми маємо наступне. Комуністи не пройшли до Верховної Ради, і Петро Порошенко у своєму зверненні до народу назвав цей факт результатом народного суду, вище якого, мовляв, є лише суд божий. Дуже пафосно, але не хочеться думати, що ці слова від Президента означають необов’язковість заборони КПУ в судовому порядку. Особливо в ситуації, коли суд над КПУ за позовом Мін’юсту загнано у глухий кут через фактичну недолугість сторони обвинувачення. Стільки десятиліть говорити про необхідність суду над Компартією, отримати нарешті можливість такого суду й дозволити комуністам перехопити ініціативу під час судових засідань — куди вже гірше?! Та й Симоненко дражниться: заявляє, що в наступному парламенті комуністи обов’язково будуть.
Отже, сьогодні потрібні не символічні шоу з домовинами під будівлею Адміністративного суду, де розглядається справа КПУ, а послідовні кроки суспільства з декомунізації України. Комуністична ідея дуже живуча, говорить наш співрозмовник. І самими лише деклараціями її не перемогти.

— Володимире Михайловичу, сьогодні багато хто задається питанням: навіщо продовжувати суд над комуністами, якщо вони все одно не потрапили в парламент, фактично зійшли на маргінес і взагалі з ними давно все ясно?

— На жаль, не так ясно, як хотілося б. Ми були свідками того, як комуністи, які, здавалося б, уже сходили на пси, у 2012 році на парламентських виборах несподівано взяли доволі високий відсоток підтримки, зокрема навіть були молоді люди, які їх підтримували, тобто комунізм як ідеологія виявився надзвичайно живучим. Якщо він не буде засуджений як злочинний, якщо не буде заборонено функціонування його структур, імовірність того, що Комуністична партія та інші структури, які сповідують комуністичну ідеологію, відродяться, дуже велика. Особливо зважаючи на те, що вони мають величезну фінансову й інформаційну підтримку від нашого східного сусіда.

— До яких же заходів необхідно вдатися, на вашу думку, щоб Компартія та її ідеологія назавжди були позбавлені суспільного впливу?

— Треба зробити кілька кроків. У першу чергу, треба зняти з реєстрації сучасну КПУ й завершити суд над цією партією за позовом Мін’юсту. Суд має заборонити існування Комуністичної партії в Україні за підтримку нею терористів і сепаратистів на Донбасі. Друге, треба паралельно з цим прийняти новим парламентом певний юридично-правовий акт, спеціальний закон, який визнав би комуністичний режим, що правив в Україні з 1917-го по 1991 рік, злочинним. На базі цього закону мали би бути прийняті положення, які регламентували б заборону використання символів комуністичної ідеології нарівні з нацистською, заборону у використанні в топоніміці всього того, що символізує або пов’язане з комуністичним режимом і комуністичною ідеологією. Тільки тоді ми зможемо убезпечитися від того, що комунізм повернеться в Україну. Якщо цього не буде, то очевидні знову якісь хитання політичного маятника, і на хвилі суспільного популізму комуністи зможуть знову впливати на політичні процеси.

— А хіба спеціальним законом можна людині заборонити сповідувати ту чи іншу ідеологію?

— Можна визнати злочинність і небезпечність певної ідеології для людства. Після Другої світової громадськість засудила нацистську ідеологію як таку, що базується на ненависті, що закликає до знищення інших — чи то расових, чи національних, чи соціальних груп. Комунізм теж закликає до знищення інших соціальних груп, так званих класових ворогів пролетаріату. І ми з нашої історії знаємо, як пролетаріат через свою диктатуру нищив. Якщо комуністична ідеологія буде визнана злочинною, злочином буде і пропаганда цієї ідеології.

— Відомо, що перед парламентськими виборами Петро Симоненко мав багато зустрічей із прихильниками лівої ідеї у Західній Європі. Після повернення він неодноразово заявляв, що Європа вважає суд над комуністами в Україні ледь не дикунством.

— Я нещодавно повернувся з Брюсселя, де відбувалося чергове засідання Платформи європейської пам’яті та сумління, яка об’єднує 47 урядових, академічних та музейних установ із 18 країн ЄС, Молдови, України та Канади. Ця структура готує матеріали для процесу над комунізмом. Через це говорити, що Європа нібито не готова засуджувати комунізм, неправильно. Симоненко побачив у Європі те, що хотів побачити. На жаль, справді, в Європі є певний ренесанс ультралівих середовищ, які, очевидно, підтримуються з Росії. Але, слава Богу, це не означає, що вони визначають європейську політику, що зникли ті сили, які хочуть усе зробити для того, щоб комунізм був засуджений на міжнародному рівні.

— На президентських виборах 1999 року наш політикум усе зробив для того, щоб у другий тур в якості суперника Кучми пройшов саме Симоненко, адже його було простіше перемогти, ніж Мороза чи Вітренко. Ви виключаєте можливість того, що наша політична верхівка, награвшись про людське око в суди, збереже комуністів для якихось своїх цілей?

— Теперішня політична еліта дійшла так чи інакше до влади в результаті революції, і вона як ніхто інший знає, у що може вилитися народний гнів. Я сподіваюся, що теперішній еліті вистачить розуму не бавитися в такі дуже небезпечні ігри, як реанімація комуністів.

— Але ми знаємо, як у 1991 році, після проголошення незалежності, КПУ було заборонено. Однак уже в 1993 році Компартія знову на коні, а на парламентських виборах 1994 року вона тріумфально входить до Верховної Ради. Більше того, відомо, що Конституційний суд України у 2001 році визнав тодішню заборону КПУ неконституційною. Мовляв, ця партія була зареєстрована в липні 1991 року і не має стосунку до злочинів КПРС і не є правонаступницею радянської КПУ.

— А це для нас урок, як не треба робити. У 1991 році Компартію України було знято з реєстрації, але жодних законодавчих актів, які би давали правову оцінку злочинам комуністичного режиму, не було здійснено. Через це в 1993 році на хвилі шахтарських страйків, спираючись на якісь формальні правові недолугості, комуністи її відродили.

На жаль, після серпня 1991 року жодної інформаційної роботи на державному рівні про злочини комуністів в Україні не велося. Через це суспільство доволі спокійно сприйняло реанімацію Компартії у 1993 році.

Тому сьогодні ще одним напрямом, який мав би забезпечити неповернення комуністів на політичну арену, є якісна роз’яснювальна робота щодо злочинів комуністичного режиму. Зазначу, що наш інститут таку роботу проводить доволі активно.

— Не ображайтеся, будь ласка, але мені здається, що всій цій нашій роз’яснювальній роботі не вистачає того драйву й енергії, з якими свого часу поширювали свої ідеї більшовики. У них якось ентузіазму було більше.

— Я думаю, що ми не повинні запозичувати досвід комуністів у поширенні своїх ідей, тому що їхній досвід, як і нацистів, опирався на насильство. Наше завдання, навпаки, позбавляти людей тих травм свідомості, яких вони зазнали від комуністичної і посткомуністичної влади, перебуваючи під впливом тоталітарної пропаганди й ідеології. Ми повинні дати людям можливість дізнаватися правду. Наше завдання — це просвіта проти пропаганди.

— Але життя доводить, що просвіта впливає переважно на інтелектуалів, яких меншість. Більшості ж простіше сприймати саме пропаганду.

— Якщо ми будемо давати людям якісь готові безапеляційні оцінки і вимоги, якщо ми їх не будемо вчити мислити, то ми перетворимося на тих самих нацистів і комуністів. Тому й особливість нашого завдання полягає в тому, щоб пояснити людям хибність комуністичної ідеології, але не авторитарними методами.

— Пам’ятаєте генерала Вольфа з фільму про Штірліца? Він сказав американцям: «У нас усі були в СС». Те саме можна й про українців сказати: багато поколінь наших людей виховані комуністичною ідеологією. Виходить, засуджуючи КПУ і її ідеологію, ми засуджуємо себе? Можливо, те, що Компартія так довго на коні, означає, що українці не тримають зла проти неї?

— Проблема не в тому, тримати чи не тримати зло. Проблема в тому, чи плекати це зло в подальшому на майбутнє, чи все-таки залишити його в минулому. Знаєте, у християнстві важливо, щоб людина не просто не грішила, бо всі мають гріхи, а щоб людина здатна була до покаяння, здатна була залишити ці гріхи в минулому. Це саме стосується й нашого гріха комунізму. Справді, багато українців так чи інакше були причетні до комунізму, брали участь у злочинах комунізму проти інших українців. Але це не означає, що причетність до цього комуністичного гріха визначатиме наше майбутнє. Навпаки, вона має нас спонукати до того, щоб якнайшвидше позбутися цього гріха, залишити його в минулому, лише тоді ми зможемо побудувати нормальну демократичну державу.

Якщо ми навіть зараз не дамо оцінку злочинам комуністичного минулого, якщо ми зараз не відмежуємося від них, завжди існуватиме загроза того, що ці злочини будуть реабілітовані й їхній механізм знову може бути кимось використаний.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

«У країні зростає запит на потужну політичну силу, здатну очолити протестні настрої і спрямувати їх у річище усвідомленої, організованої боротьби  широких мас проти антинародної влади. Такою силою має стати Комуністична партія — глибоко патріотична сила, яка послідовно обстоює інтереси нашої країни, трудового народу. Влада боїться КПУ як єдину системну опозицію, яка представляє інтереси людей праці, сповідує ідеї соціальної справедливості.

Потужною демонстрацією солідарності з комуністами, трудящими нашої країни став XXXV з’їзд союзних компартій — СКП-КПРС, який відбувся 1 листопада ц.р. у Мінську», — з доповіді Петра Симоненка на пленумі ЦК КПУ 8 листопада 2014 року.