«Зюйд-Вест»

      Дитячий лікар Леонід Рошаль, той самий, через якого передавали харчі та медикаменти у захоплений терористами-смертниками театр на Дубровці в жовтні-2002, стоїть тепер у натовпі заплаканих мешканців Беслана і разом з ними дивиться на вікна другого поверху елітної школи, де зачинено щонайменше 120 маленьких заручників та 230 дорослих. Лікар Рошаль — безпорадний Доктор Айболить — єдиний, з ким терористи захотіли вести переговори. Воду й трохи харчів для бранців 1 вересня вони милостиво погодилися взяти. Самі вони не дуже хочуть їсти: це смертники. Вони хочуть виведення військ із Чечні та звільнення чеченців, яких полонили федерали під час рейду до Назрані. Це все. Надалі — чекання.

      Місцеві міліціонери запально кричать у мікрофони російських тележурналістів: якщо Путін вирішить брати школу штурмом — ми будемо стріляти по штурмовиках! Усі бояться, що дилему цього «Зюйд-Осту» президент Путін вирішить у вже знайомий після «Норд-Осту» спосіб: «мочитимуть» терористів, а вбитих заручників спишуть на «прєвратності мєтода». Спишуть і зітруть скупу чоловічу сльозу з неголеної щоки. Росія повинна довести, що вона сильна, тому жорстка рука Путіна не затремтить, — такий жахливий прогноз вирішення «питання Беслана». Жахливий, але неефективний з політичної точки зору — бо ж «недомочені в сортирі» обв'яжуться поясом шахіда і за кілька місяців постукають у двері — школи, кінотеатру, крамниці?

      Важко думати про цілком реальну можливість застосування силового сценарію. Йшла вчора вранці на роботу — милувалася першачками, які сходилися до школи, що неподалік, на київських Осокорках, такі вони зворушливі були, зі своїми портфельчиками і бантиками, ледь не більшими за їхні голівки. Тепер, думаю, такі ж самі сидять замкнені в Беслані. 120 ангелів у шкільних формах. Для когось плачна лірика, а комусь у Кремлі треба зробити на цьому державну політику. Може, її «робитимуть» вишколені спецназівці вночі, як це сталося під час теракту на Дубровці? (До речі, фахівці вважають, що навряд чи в Беслані можна застосувати атаку паралізуючим газом — конструкція школи і тонкі її стіни не дають змоги повторити цей метод боротьби з терористами). Може, коли це число «УМ» дійде до ваших поштових скриньок, штурм уже закінчиться?

      Після «Норд-Осту» Росія здригнулася, але примирилася — 120 жертв серед заручників не стали приводом для масових виступів. Зараз, при ситуації в Північній Осетії, картина вимальовується значно страшніша. І тому що серед бранців зарізяк — діти, і тому що терор став нестерпно пресингуючим — чотири великі теракти за останній місяць, відповідно, пошук методів боротьби з ним у Росії вимагає якихось інших, напевно, несилових підходів.

      У ці дні вся російська преса згадує чеченські акції із захоплення заручників у 1995—96 роках у Будьонновську та Первомайську. У червні 1995 року бойовики Шаміля Басаєва захопили близько 2 тисяч медпрацівників лікарні в Будьонновську — містечку Ставропольського краю. 6 діб без їжі та води. 143 чоловік чеченці розстріляли. За півроку, в січні-1996, загін Салмана Радуєва у цьому ж регiонi після невдалого нападу на військовий аеродром у Кизлярі відступив до станиці Первомайськ, де заблокувався у пологовому будинку разом з 2200 заручниками-пацієнтками, а здебільшого — зігнаними під дулами автоматів мешканцями сусідніх вулиць і перехожими.

      Спосіб вирішення задачі що в Будьонновську, що в Первомайську було обрано на користь тисяч людських життів, які тримали тоді в кулаці Басаєв і Радуєв. Бойовикам дали змогу вийти з облоги. Тоді, як пам'ятаєте, схвильована російська громадськість розділилася на два табори, важко сказати, який був численішим: чи той, що вітав поступки Єльцина і його команди бойовикам заради збереження людських життів, чи той, що запально критикував толерантність єльцинського рішення.

      Володимир Путін у силу свого характеру і бачення російської державної політики, слід гадати, завжди був противником «єльцинської м'якотілості»; хасав'юртівські мирні домовленості з Ічкерією, відхід з Будьонновська та Первомайська він завжди вважав поразкою Росії, символом її національної ганьби. «Жорстка рука» є не тільки просто його, за природним визначенням цього психотипу, рукою, вона ще й виявилася затребуваною російським суспільством. Початок другої війни у Чечні восени 1999 року був відповіддю Путіна на вибухи житлових висоток на московській вулиці Гур'янова. А потім — знайдені мішки з гексагеном, від яких пахло невдалою акцією спецслужб. Допровокувалися, коротше кажучи. Сьогодні Росії не треба спецслужбістських операцій — тероризм приходить до неї додому сам по собі. Тільки за два останні тижні два страшні теракти вдарили цю країну — вибухи пасажирських літаків з 90 жертвами та підрив смертниці біля московської станції метро «Ризька» з 11 жертвами і 36 пораненими, які в цю хвилину конають у лікарнях з надважкими пораненнями. Ця вервечка жахіть — відповідь на політику Кремля у Чечні, відповідь, яка може лунати вічно — вибухами.

      Серії російських терактів злякалися навіть Сполучені Штати. Так, учора, передає РІА «Новості», американці попросили Москву вжити додаткових заходів безпеки щодо літаків, які курсують між Росією та США.

      Сьогодні авторитет і, відповідно, почасти влада Володимира Путіна — під загрозою. Якщо президент відмовиться йти на поступки терористам і відтак накличе смерть на голови, можливо, сотень беслановських заручників — і це, врахуймо, на тлі безупинних терактів у країні, — це стане його кризою як здібного політика, «батька нації», він, швидше, скидатиметься не на обнадійливого реформатора Петра I, а на Івана Грозного, котрому плювати на «сльозу дитини» та всю іншу традиційну російську достоєвщину. Якщо президент погодиться на певні умови нелюдів, аби лише зберегти життя заручників, — це стане кризою його попередньої жорсткої політики, доведе якщо не її поразку, то помилковість. У будь-якому випадку рейтинг Володимира Путіна впаде з вершини. Якщо, звісно, у нього вистачає зараз цинізму замислюватися про майбутнє свого рейтингу.

      Буде штурм чи ні? — тремтить Росія. Більшість оглядачів провідних західних газет, гадаючи на кривавій «кавовій гущі», вважають, що так — буде. Сам же Путін, принаймні станом на першу годину вчорашнього дня, запевнив: «Усі дії наших сил, які опікуються звільненням заручників, будуть присвячені й підпорядковані цьому завданню — врятувати життя і здоров'я людей».

      І ще одне спостереження. Коли я думаю про те, що зараз відбувається в містечку Беслан, я починаю ненавидіти наших вітчизняних «інтеграторів» у Росію, апологетів російської моделі розвитку і новітньої «дружби народів», маленьких і великих «кормчих» проросійського зовнішньополітичного курсу.