Мандати ціною в життя, або Війна війною, а реклама — за розкладом

Один білборд — одне життя

Експерти зазначають: іще кілька років тому для просування політичного бренду було достатньо великої суми грошей, професійних політтехнологів і якісної реклами із влучними гаслами. Проте реалії сьогодення показують, що люди вже не реагують на білборди чи рекламні ролики по телебаченню. Вони вимагають результату і дій. Більше того, декого з виборців реклама під час цієї кампанії, навпаки, відвернула від певного кандидата чи політсили.

Із 40 українців, з якими говорила «УМ», 36 зазначили, що реклама на їхній вибір мала лише негативний вплив: «Чим більше реклами, тим меншою була імовірність, що я проголосую за цю партію», — прокоментувала киянка Ірина Ісаєнко.

Наші співрозмовники одностайно наголошували, що гроші, які політики витрачали на білборди, варто було б перераховувати на армію. Один білборд у Києві під час виборчої кампанії в середньому коштує від 5 до 12 тисяч гривень на місяць, залежно від місця розміщення. Рекламні агенції, до яких зверталася «УМ», відмовлялися коментувати вартість політичної реклами, але зазначали, що у столиці вона найдорожча.

А тепер увага: на 5 тисяч гривень, тобто за стільки, скільки коштує один — найдешевший — київський білборд, можна купити: один бронежилет або 500 набоїв до автомата Калашникова, або 15 упаковок «Целокса» (кровоспинний засіб), або три кевларові каски, або один оптичний приціл.

Тепер згадайте кількість білбордів, яку ви бачили за всю кампанію, і замисліться, скільки військових загинуло лише через те, що не мали упаковки «Целокса»...

Проте вартість зовнішньої реклами у порівнянні з агітацією на телебаченні — це «копійки». За офіційними даними центральних телеканалів, вартість однієї хвилини політичної реклами на ТБ становила від 33 259 («5-й канал») до 190 920 гривень (СТБ). За одну хвилину реклами на телеканалі СТБ можна було б купити 38 бронежилетів. Проте політикам реклама була важливішою.

Порошенко — зекономив, Яценюк — агітував

Якщо порівнювати президентську і парламентську кампанії, то, за інформацією рекламодавців, Президент на своїй партії зекономив. «Реклама у Блоку Петра Порошенка була, але не така активна, як того очікували. Якщо під час президентських виборів Порошенко вкладав величезні гроші у просування свого іміджу в інтернеті, на телебаченні, на вулицях, то зараз його партія не мала значного впливу і реклама була зроблена не дуже якісно», — каже «УМ» президент Української PR-ліги Андрій Ротовський.

Попри те, що реклама таки має значний вплив на підсвідомість, експерти запевняють, що під час цих виборів самої лише «картинки» людям уже було мало. «Чому сенсацією виборів стали Яценюк і Садовий? А тому, що за їхніми плечима була якась робота. Яценюк — активний Прем’єр, Садовий — хороший мер. А Президент не зміг за цей період показати якихось дієвих кроків», — зауважує Ротовський.

Виборці хотіли чути конкретні відповіді на запитання, що вони отримають, якщо проголосують. Тому гасло «хочеш, щоб Яценюк залишився Прем’єр-міністром — голосуй за «Народний фронт» для декого стало вирішальним. До речі, за словами директора фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, із тих 32% виборців, які зі своїм вибором визначалися вже аж на виборчих дільницях, значна кількість віддала голоси саме Арсенію Петровичу.

А ще Яценюк та значна частина його команди активно займалися блогерством у соціальних мережах. У самого Арсенія Петровича найбільша серед лідерів політичних партій кількість підписників у мережі «Фейсбук» — 289 499 читачів. «Навіть у Президента менша кількість читачів. А інтернет на сьогодні — це рушій», — коментує експерт із комунікацій у соціальних мережах Центру підтримки молодіжних ініціатив «Євромолодь» Іван Омелян.

Експерти в один голос запевняють, що у «Народного фронту» була найдорожча і найефективніша кампанія — від 1,5 до 2 мільйона доларів йому обійшлася сама лише реклама в соціальних мережах.

У чому поразка Ляшка і чому Юля старіє?

Шалені рейтинги, які показували соціологічні опитування до виборів Радикальній партії Олега Ляшка (13-15%), виявилися удвічі вищими, ніж фактичний результат, який зрештою отримали «радикали» — 7, 44%. Зважаючи на кошти, вкладені ними у передвиборчу рекламу, на думку фахівців, це — повна поразка.

«Реклама, гасла, піар у Радикальної партії були зроблені дуже якісно. Але ця сила не мала що дати своїм виборцям, окрім слоганів. Це, до речі, стосується і «Батьківщини», — зазначає Андрій Ротовський. — Те, що Ляшко з кимось бився, боровся, — це все піар, який людям набрид. Навіть серед його прихильників з’явилися ті, хто почав це засуджувати. Молодь, яка була його активним електоратом, повтікала до інших партій. Людям потрібні були результативні дії, а не плакати».

Щодо результатів Юлії Тимошенко, яка зі своєю партією ледве спромоглася перетнути виборчий бар’єр, то основним промахом її кампанії фахівці вважають те, що вона не змогла «омолодитися». Лозунги «нова команда» суспільство не сприйняло і не підтримали: «Оновлюй — не оновлюй, але якщо у партії старе коріння, то нового нічого не виросте. Юлії Володимирівні так і не вдалося омолодитися» — констатує Іван Омелян.

«Буде «Самопоміч» — буде, як у Львові!»

Феномен партії Андрія Садового експертам пояснити легко. На їхню думку, більшість людей голосували за мера Львова. Адже хоч він особисто і не пішов у парламент, задовольнившись у «своєму» списку скромним 50-м місцем, але на білбордах, у рекламі саме він закликав до голосування за «Самопоміч». Його влучне гасло «візьми і зроби!» спонукало до дій, що й потрібно було виборцям. Та головне, що, крім лозунгів, у мера Львова, який є одним із найбільш відвідуваних туристами міст України, були за плечима конкретні результати роботи. А ще, незважаючи на те, що в рекламі акцент робився на Садового, він зумів представити «нові обличчя», за які люди залюбки проголосували.

Посприяла успіху «Самопомочі» й активність у мережі інтернет: «Хоч у нас в країні вже є «Інтернет-партія» Дарта Вейдера, проте справжньою «інтернет-партією» цих виборів можна сміливо називати «Самопоміч», оскільки саме вона активно контактувала із своїми виборцями через соцмережі», — коментує Іван Омелян.

«Ласим шматком» для багатьох політиків став і другий номер списку, командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко. «Садовий молодець, що забрав до себе Семенченка. Це йому допомогло зробити хороший піар на незаплямованій особистості», — каже Андрій Ротовський.

Невдача «Свободи» і «Громадянської» позиції

Ще однією несподіванкою стало непроходження до парламенту «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка, яка об’єдналася з молодим «Демальянсом», а також ВО «Свобода». Цікаво, що обидві партії активно вимагали люстрації. Нагадаємо, рекламу терміну «люстрація» розпочав саме «Демальянс», представники якого ще під час Євромайдану роздавали наклейки «Повна люстрація!». «Свобода» ж дуже активно наполягала на ухваленні закону про люстрацію в парламенті.

Програш «Демальянсу» і ГП політологи пояснюють тим, що під час кампанії потрібно було акцентувати увагу виборця не на Гриценку, а на нових обличчях, які були в його команді. «За «Демальянс» варто було боротися, оскільки це нові люди в політиці. Це політики, які найбільше виступали за люстрацію і боротьбу з корупцією», — наголошує політолог Дмитро Тищенко.

Щодо «свободівців», то їхня головна проблема в тому, що вони не змогли стати конкурентоспроможними серед радикалів і не втримали свій електорат. Частину голосів у них відібрав «Правий сектор», частину — партія Ляшка.

А от результат «Правого сектору», який майже не мав реклами, експерти вважають успішним. За останніми даними, «ПС» набрав 1,81% голосів, а двоє політиків із цієї партії — Дмитро Ярош та Борислав Береза — пройшли до Верховної Ради в мажоритарних округах.

За словами фахівців, у боротьбі за виборця «правосекам» допомогла героїчна оборона аеропорту Донецька, адже значну частину тамтешніх «кіборгів» становлять саме члени «Правого сектору». «Думаю, що для цієї партії все тільки починається. Із Яроша робитимуть нового Бандеру, доброго тата в руках з автоматом», — іронізує Іван Омелян.

Опозиція така опозиція...

Зважаючи на кількість реклами «Сильної України» Сергія Тігіпка, мало хто міг подумати, що за неї проголосує так мало виборців. Грошей вкладено багато — результат низький, хоча більшість соціологічних досліджень прогнозувала саме «тігіпківцям» місце опозиції в парламенті. Натомість його займе Опозиційний блок.

Причиною «прольоту» «Сильної України» повз Верховну Раду оглядачі вважають лідерські «замашки» Тігіпка. Оскільки під час кампанії основний акцент він зробив на себе. «Потрібно було всебічно рекламувати свою команду. Саме на цьому виграв Опозиційний блок, який не мав стабільного лідера», — зазначає Андрій Ротовський.

Тишу краще не порушувати

«УМ» поцікавилася в експертів, наскільки ефективною є замаскована, або й пряма реклама в «день тиші» напередодні голосування, коли будь-яка агітація за кандидатів є забороненою. На цих виборах білбордів із завуальованими закликами голосувати за певні політичні сили було напрочуд багато. Зокрема, серед тих, хто вдався до такого незаконного кроку, називають «Народний фронт» із білбордами в партійних кольорах із «нейтральним» «Слава Україні!», Блок Порошенка («Час єднатись!») та «Батьківщину» («26 жовтня Україна переможе»).

«Така реклама впливала на виборців, швидше, негативно. Люди інші, вони більше думають і вже не кидаються лише на гасла. Не варто їх дурити», — наголосив президент Української PR-ліги Андрій Ротовський.