Наодинцi з лютим ворогом

11.09.2014

У липні цього року в м. Січеславі (Дніпропетровську. — Ред.) пройшов захід, присвячений пам’ятній даті — Злуці військ ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) та УНР (Української Народної Республіки), що об’єдналися 16 липня 1919 р. у боротьбі з більшовицькою навалою. Захід організувало ГО «Золота паланка». Залучати до заходу було важко — «зараз не до цього — війна». Але дозвольте зауважити, що однією з причин, чому Путін почав війну з Україною, була його впевненість у тому, що українці «зрадливі боягузи» — зразу здадуться на милість ворогу. Цьому сприяла спотворена подача української історії правлячою Компартією понад 70 років. Однією з причин поразки УНР за свою незалежність у 1918—1920 рр. (яка, до речі, як тоді, так і тепер подавалась як «громадянська війна», хоча насправді, як і сьогодні, це була війна Росії з Україною), ще однією паралеллю була допомога Антанти, яку вона обіцяла, а потім відійшла вбік, до нейтралітету. І Україна залишилась сам на сам iз диким лютим ворогом.

Отже, хроніка подій: 14—16 липня 1919 р. у місті Кам’янськ (нині Дніпродзержинськ. — Авт.) зібралося військове керівництво ЗУНР та УНР, загони Тютюнника, Зеленого, Григор’єва, представники Антанти та білого генерала Денікіна. Було складено ґрунтовний план наступу проти більшовицької навали. В об’єднаному війську налічувалося близько 100 тисяч чоловік. У січових стрільців вирував високий патріотичний дух — швидше до бою!

Одна лиш мить ворожого насилля,

За мить одну велика стане хвиля:

Упаде грім, посиплеться руїна,

А з руйновища встане Україна —

Велика, чиста, дужа і свобідна,

Високим серцем горда непобідно!

Але... Не так сталося, як гадалося. Антанта стала розмірковувати: допомогти чи ні? Денікін раптом вирішив сам іти на Москву через Орел, чим зруйнував не тільки план штабу, а й свій власний похід. Українська армія залишилася наодинці з лютим ворогом і самотужки пішла у наступ. За 20 днів вона спромоглася завдати рішучої поразки Червоній Армії на головних напрямках. Блискавичною атакою заволоділа Києвом 31 липня.

Ідуть, ідуть, ідуть стрільці,

Цвіте їм пісня на устах,

Мигоче ясна сталь в руці —

Горить у сонці шлях:

«А ми тую червону

калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей,

розвеселимо...»

І прапор з вітром зашумів —

«Вже Київ наш!» — несеться спів,

Загув Софії дзвін.

Наступ продовжився — в районі Вапнярки оточили і знищили 45-ту і 47-му червоні дивізії і відрізали їм шлях до відступу. Якби у цей час підключилася допомога — все Правобережжя було б очищене і більшовизм був би знищений вже в зародку. Але підтримки не було від кого чекати. Фронт поступово оголювався, починалася осінь, за нею зима, холод, тиф — люди гинули не стільки від куль, як від хвороби, — сотнями, тисячами...

Відступали. Відступали і гинули. Вічна слава Героям!

(У статті використано вірші січових стрільців, написані в 1918—1920 рр. і пізніше).

Л. ГРЕБЕНЮК

  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>