Перед Україною сьогодні стоїть чимало проблем, але я хочу повести мову про мову. Про те, щоб українська мова в нашій країні дійсно стала державною на всій території України, поряд із Державним прапором, Державним гімном і Державним гербом, які є основними атрибутами будь-якої держави.
Чомусь у нас завжди, а особливо тепер, у ці скрутні для України часи, більше піклувалися і піклуються про російську мову для росіян та російськомовного населення, аніж про рідну мову для корінного народу — українську. Ось, наприклад, говорить Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк або Президент Петро Порошенко, яких я дуже поважаю і в патріотизм яких беззаперечно вірю, українською мовою. Дуже добре. Але раптом, звертаючись до населення Донецької та Луганської областей, переходять на російську. Там що — не розуміють української мови? Чи, може, там зовсім немає україномовних громадян? Є, і саме вони ображені цим найбільше. Адже вони і так бояться розмовляти рідною мовою на вулицях, у магазинах чи в громадському транспорті. Вони й так не можуть знайти у своїх містах жодної україномовної газети, а в книгарнях — книжок рідною мовою. А тут іще й найвищі посадові особи розмовляють із ними не державною українською, а знову ж таки російською.
Або про інше. Всім відомо, що в Конституції України записано: Президент України повинен вільно володіти державною мовою. Чому ж тоді реєструють кандидатами в президенти всіляких Царьових, Добкіних тощо, котрі жодного слова українською зроду не промовляли? А тому, що немає механізму перевірки отого знання мови кандидатами. Мені здається, що в новій Конституції цей недолік треба виправити.
А погляньмо на наших лікарів, учителів, вихователів дитсадків, продавців, офіціантів тощо. Усі вони, не кажучи вже про державних службовців та народних депутатів, повинні знати українську мову. Чи так воно насправді? Зайдіть до будь-якого ресторану в Харкові, Дніпропетровську чи в Києві, не кажучи вже про Донецьк та Луганськ, і попросіть меню українською мовою. У кращому випадку вам скажуть, що немає, а в гіршому — ще й вилають та пошлють до Львова. І це на 23-му році незалежності України!
Отож у мене велике прохання і до новообраного Президента, і до Верховної Ради України робити якнайшвидше все можливе для того, щоб українська мова в Україні стала дійсно державною, бо без мови немає народу. Згадаймо, що в Біблії написано: спочатку було Слово.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
