Останнім часом у стрічки новин усе частіше потрапляють повідомлення про смерті, які не вкладаються в рамки здорового глузду. Напередодні Дня Перемоги на блокпості в Костянтинівці озброєні бойовики застрелили православного священика. Про це на своїй сторінці у соціальній мережі написав головний редактор новинного видання «Острів» Сергій Гармаш. На тілі 44-річного чоловіка, який вийшов без зброї поговорити з сепаратистами, було виявлено сліди від 8 куль.
А 9 травня на Луганщині невідомі з автоматичної зброї обстріляли дві машини, в яких їхала родина бізнесменів з Антрациту з 10-річною донькою. Подружжя загинуло на місці, дитина з вогнепальним пораненням у голову дивом уціліла і була шпиталізована в реанімаційне відділення Свердловської міської лікарні. Як інформують очевидці події, чоловік і дружина відмовилися зупинитися на сепаратистському блокпості, за що й поплатилися власним життям.
Цього ж дня у центрі Слов’янська в районі квіткового ринку жертвою стрілянини став дванадцятирічний хлопчик. Дві кулі пройшли навиліт через грудну клітку і плече. У шоковому стані хлопець навіть зміг добігти додому і розповісти батькам про те, що сталося. Його одразу госпіталізували і прооперували.
За словами лікаря, під час госпіталізації хлопець перебував у важкому стані, але хірургам удалося врятувати йому життя. Хто саме стріляв у хлопчика — досі не відомо. Природно, що жодна зі сторін не поспішає записати цей «подвиг» на свій рахунок. Сепаратисти стверджують, нібито стріляв представник «Правого сектору» — через те, що у хлопця була пришпилена георгіївська стрічка. У організації такі звинувачення відкидають і вину покладають на ополченців.
На думку підполковника СБУ, якою він поділився з «УМ», побажавши залишитися невідомим, ця подія — чергова провокація з боку сепаратистів. «Драматичний сюжет для російських ЗМІ: «бандерівці розстрілюють хлопчика з георгіївською стрічкою». Як не по ветеранах — то по дітях. Замість того щоб нарешті сісти за стіл перемовин чи хоча б зробити якийсь крок до порозуміння, вони продовжують бійню. Тут питання навіть не в георгіївській стрічці, а в тому, що у цих відомих «невідомих» немає ніяких гальм і нічого, що змусило б їх зупинитися».
Підтвердженням цих слів може бути й інцидент, який стався в неділю у місті Брянка на Луганщині: біля блокпосту п’яні сепаратисти розстріляли чотирьох молодих людей за те, що хлопці між собою привіталися гаслом «Слава Україні!». «Двоє молодих хлопців, яким було 22 і 24 роки, від отриманих поранень загинули, ще двоє перебувають у важкому стані в лікарні», — повідомила прес-служба луганського осередку ВО «Свобода».
Психологи б’ють на сполох — якщо не зупинити хвилю насилля, наслідки можуть бути дуже серйозними. «На сході ми маємо справу з маргінальним середовищем, де відбувається військове протистояння. В ньому переважно залучені люди з певними розладами особистості, які використовують зброю без будь-яких оцінок чи людських цінностей», — пояснює психолог Людмила Гридковець. Також вона переконана, що нинішні події дають шанс для «перезавантаження» і лікування суспільства. «Те, що відбувається зараз, — це ситуація, коли нарив виходить на поверхню, коли чітко проявляються всі недоліки суспільства, всі слабкі місця, патології. Ми отримуємо багато інформації, щоб зрозуміти, що потрібно в першу чергу для очищення суспільства, його одужання. Треба робити свого роду операції, вичистити цi рани, лікувати їх, а не прикривати», — стверджує пані Людмила.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
