Ще не вмерла...

Протриматися до вівторка

Штурми українських військових частин почастішали в останні вихідні, що підтверджувало інформацію про те, що росіяни стараються «зачистити» Крим до якоїсь певної дати, тільки їм відомого «часу Х». За припущеннями Дмитра Тимчука, керівника Центру військово–політичних досліджень, «військові РФ отримали наказ ліквідувати всі вогнища спротиву українських військ у Криму до 25 березня», так би мовити, «йдучи назустріч» запланованому на цей день візиту до Криму міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Крім того, на цьому тижні мусить зібратися Радбез ООН — як раніше планувалося, зокрема й для того, щоб розглянути запропоновану Києвом резолюцію про демілітаризацію Кримського півострова. (Учора стало відомо, що РБ ООН призначила засідання на 27 березня. Утім, за фактом, така постановка питання вже неможлива).

Отож у суботу російські БТРи за підтримки озброєних членів «Самооборони Криму» провели штурм військової частини в Бельбеку. Командира частини тактичної авіації, улюбленця українців Юлія Мамчура було заарештовано і вивезено у невідомому напрямку. Вже четверту добу доля його залишається невідомою. За деякими даними, Мамчура утримують у військовій в’язниці в Севастополі.

Так само досі невідомою залишається доля заступника командувача ВМСУ Ігоря Воронченка, якого 21 березня арештували «самооборонці». За даними Тимчука, Воронченка утримують або в комендатурі ЧФ, або в СІЗО у Севастополі. «Воронченко, по суті, взяв під контроль усі українські війська в Криму, що залишаються вірними українськiй присязі, i вже готував їх для виїзду на материк», — повідомив пан Тимчук.

А вчора вранці когорту військовополонених поповнили очільники стійких «чорних беретів» — командир Феодосійського батальйону морської піхоти Дмитро Делятицький та його заступник із роботи з особовим складом Ростислав Ломтєв. Після нічного штурму частини їх захопили в полон російські спецназівці і на вертольоті ЧФ вивезли у невідомість. За деякими даними, їх також переправили до Севастополя.

Названий батальйон був однією з найбільш стійких, вірних Україні частин. Переговори про принади служби в російській армії тут не проходили. Більше того, до останнього дня Делятицький у переговорах намагався добитися того, щоб морпіхам дали коридор для відступу на материк разом iз військовою технікою.

Штурм феодосійських морпіхів почався у ніч проти понеділка, о 4.30. Тут уже не бавилися самооборонiвцi — у хід пішов російський спецназ і автоматична зброя. За деякими даними, кілька морпіхів поранені. Делятицького та Ломтєва нападники повалили на підлогу і били в обличчя ногами. Щодо їхніх підлеглих, то, за даними Владислава Селезньова, по 6–й годині ранку їх, зі зв’язаними руками, вивезли на «Уралах» iз частини і доставили у Феодосійський порт. За даними «УМ», пополудні приблизно 40 морпіхів випустили, а решту залишили — проводити «роз’яснювальну роботу», себто схиляти до служби на російську армію.

Контракт на зраду Батьківщині

Плачевна ситуація в Криму, слід гадати, надалі підштовхне Україну до формування військових частин за екстериторіальним принципом — так, як це було у СРСР. Тобто вояки не служитимуть на своїй малій батьківщині, і для офіцерів також проводитимуть ротації. Адже раптом з’ясувалося, що ледь не 80 відсотків контрактників у Криму — це місцеві мешканці, яким ліпше залишитися служити (чи просто залишитися) поруч зі своїми родинами. Чимало офіцерів, які перейшли на бік окупанта, — теж тутешні, кримські. Їм аби вдома служити, неважливо кому. Наприклад, контрактник Сергій Валабуєв з 406–ї окремої берегової артилерійської групи, дислокованої в Сімферополі, на запитання «УМ», а що, як завтра доведеться воювати проти України, проти своїх же вчорашніх однополчан, сердито буркнув: «Ну і що?! І воюватиму проти України».

Легкість, з якою подекуди навіть офіцери переходять на бік ворога, шокує і змушує вкотре замислитися над тим, хто досі служив начебто на захисті України! Один iз таких — заступник командира Центру бойового (оперативного) забезпечення ВМСУ Володимир Докучаєв. У розмові з «УМ» він спокійно каже, що є етнічним росіянином, що потрапив на службу до Криму, власне, випадково, тут і лишився, коли постала незалежна Україна. «Мене, — каже, — з Україною нічого не пов’язує». Це ж треба — 23 роки жити в Україні, служити в її армії — і «на виході» виявити, що «нічим не пов’язаний».

Окрема 36–та бригада берегової оборони вже два дні як під контролем «нових росіян». Тобто своїх колишніх командирів, які підписали контракт про службу в армії РФ. Командир частини, полковник Сергій Стороженко та його «замполіт» Олександр Жук другий день ходять по території частини, вбрані у російські військові однострої від Юдашкіна. На питання «УМ», що це ж кримінальна відповідальність і просто зрада Батьківщині, відповідають юридичною казуїстикою: мовляв, ми присязі не зраджували, а «лише» підписали контракт. Відповідно, і в частині під таким командуванням понад 40 відсотків бійців готові «підписати контракт» на зраду Батьківщині.