Сергій Кокурін.
Учора на пропозицію «УДАРівки» Ірини Геращенко народні депутати вшанували хвилиною мовчання прапорщика Сергія Кокуріна, який загинув від рук окупантів в українському Криму.
«У мережі з’явилася інформація, що в цієї людини, в цього молодого хлопця залишилася вагітна дружина і чотирирічна дитина, — сказала Геращенко. — І, я думаю, що обов’язок нашої сесійної зали, щоб його родина не залишилася без уваги не лише сьогодні, коли ми пам’ятаємо про його подвиг і те, що кров цієї людини на руках окупантів, а взагалі, щоб усі військові, які гідно служили Україні і служать у Криму, відчували себе захищеними». За словами Ірини, законопроект, зареєстрований «УДАРом», пропонує надати всім військовослужбовцям, які проходили службу в Криму, статус учасників бойових дій.
Сергія Кокуріна поховають вочевидь сьогодні. Кримська прокуратура й місцева міліція досі тримають у таємниці всі деталі слідства. «УМ» із достовірних джерел стало відомо, що військовослужбовець помер на місці від вогнепальних поранень у голову й серце. Причому характер поранення свідчить, що кулі калібру 5,45 мм увійшли в чоловіка, який чергував на вежі автопарку, знизу вгору. Отже, це була прицільна коротка черга з автомата Калашникова когось із добре підготовлених штурмовиків, найвірогідніше, спецпризначенців. Тобто посилання на якихось загадкових снайперів «третьої сили», що буцімто діяли в Сімферополі, як на київському Майдані, — лише свідоме окозамилювання проросійської сторони.
Сергій Кокурін народився 1 січня 1978 року в Сімферополі. У грудні 1997–го склав військову присягу на вірність українському народові, якій залишився вірним до кінця, пройшов шлях від рядового до начальника служби тилу частини.
Допомогти його родині можна, перерахувавши кошти на рахунок:
АТ «ІМЕКСБАНК» МФО 328384, ЄДРПОУ 20971504, рахунок 26205110392003, для зарахування на основний рахунок 26208635303002 (Кокуріна Олена Юріївна).
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
