«Я не толерантна і не політкоректна. Зараз — війна, і я воюю за свою країну. Поки що — економічно й інформаційно», — так категорично налаштованi зараз багато покупцiв, якi після воєнної агресії Кремля на території Криму оголосили бойкот російським товарам. Юлія Савостiна, журналiст i блогер, упродовж року проводила патріотичну акцію «Як прожити 365 днів, купуючи тільки українське». А в перші дні березня буквально за лічені години разом з однодумцями Іриною Рубіс та Катериною Венжик зробила й поширює список російських товарів, поряд подає аналогічнi товари, запевняючи, що свої не гірші, а часом навіть кращі.
Патріотом можна бути навіть у супермаркеті, переконує Юлія Савостіна і нагадує штрих–код українських товарів — 482 і російських — 460–469. Щоправда, якщо не вивчати інформацію на упаковках під збільшувальним склом, розібратися, що своє, а що — імпортне, складно хоча б тому, що на товарах часто — англомовні або російські назви. У блоці косметичних товарів і побутової хімії, яку поширюють Юлія Савостіна разом iз сайтом delo.ua, така російська продукція: «Сто рецептов красоты», «Чистая линия», «Бархатные ручки», «Черный жемчуг», «Новый жемчуг», «Лесной бальзам», «Свобода», «Я самая», «Невская косметика», «Рецепты бабушки Агафьи», Natura siberika, Green mama.
Автомобілістів закликають розібратися, на чиїй бензозаправці вони підгодовують своїх «залізних коней». АЗС росiйського капiталу — «ТНК» і «Лукойл».
Зважаючи на дуже нестабільну ситуацію у вітчизняному фінансовому секторі, зі списку бойкоту прибрали блок назв російських банків і заклик не користуватися їх послугами. Оскільки крах саме зараз хоч одного з них може викликати ланцюгову реакцію.
Узагалі, більшість українців навіть не уявляє, яка кількість російських товарів — тих, що вироблені у Росії, або таких, брендами яких володіють російські багатії, — є на полицях наших магазинів. Скажімо, різнокольорове драже M&Ms компанії «Марс», яке хочуть безупину їсти дошкільнята, вироблено у Московській області. І в цих цукерочках, до речі, за інформацією вітчизняного Центру незалежних споживчих експертиз «Тест», є 6 небезпечних для дітей фарбників, про вміст яких у країнах Євросоюзу виробники мають попереджати на кожній упаковці. А неначе італійські макаронні вироби Gallina Blanca і Grand di pasta знаєте, де виробляють? У Росії.
На російському сайті www.adme.ru можна ознайомитися з цікавим матеріалом «Російські бренди, які прикидаються іноземними». Наприклад, бренди чаїв Greenfield, Tess, Jardin належать пітерській компанії «Орими Трейд», а Curtis & Patridge — виробникові «Май». На упаковці, наприклад, Greenfield вказані сайти з британськими доменами і лондонські адреси. Чай роблять на замовлення і під контролем компанії Greenfield Tea Ltd. Утім заснована остання була у 2003 році у Великобританії виробником чаю із Сант–Петербурга «Орими Трейд».
Для багатьох буде відкриттям, що не існує і ніколи не було італійського чоботаря Карла Пазоліні. Carlo Pazolini Group — це назва російської компанії , в якої є власні взуттєві фабрики у Росії та Китаї. Пітерська фірма «Август Плюс» виробляє (зокрема й на замовлення у Китаї та інших східних країнах) і продає жіночий одяг, аксесуари і навіть взуття під торговою маркою Oggi. Слово, яке з італійської перекладається «сьогодні», і досить якісні модні речі середньої цінової категорії змушують переважну більшість жінок думати, що це італійська марка. Sela — так само російський бренд.
Взуття Ralf Ringer — не німецьке і не австрійське. Його шиють на фабриках у Москві, Владимирі й Зарайську.
Tervolina — із Тольятті, із фабрики «Лідер». А назва Tervolina лишилася з тих часів, коли підприємство взуття не шило, а імпортувало з Чехії та Угорщини.
Російське коріння має мережа магазинів «Спортмайстер».
Якщо збираєтесь міняти побутову техніку, зважте на таку інформацію. Торгова марка Vitek зареєстрована в Австрії, що дає право писати на коробках електрочайників «Виробник — Австрія». Втім власником цього бренду є росіянин Андрій Дерев’янченко. Торгова марка Scarlett належить компанії Arima Holding Corp — спільному російсько–китайському підприємству. Rolsen — марка, яку придумав у 1995 році випускник Московського фінансово–торгового інституту Сергій Бєлоусов. Її можна побачити на телевізорах, моніторах, домашніх кінотеатрах, мобільних телефонах і пральних машинах. Починала компанія зі зборки телевізорів корейської фірми LG, а тепер випускає і власні на заводі у підмосковному Фрязіно (деталі закуповує у Південно–Східній Азії).
Юлія Савостіна, яка упродовж року до акції бойкоту російських товарів активно вивчала ринок українських товарів, зробила такі висновки: в Україні можна знайти практично все, що необхідно для повсякденного життя. Якщо ретельно шукати, то всі товари будуть гарної якості. І дешевшими на 15–30 відсотків, ніж аналогічні імпортні.
Якщо подивитися, магазинів з якими назвами і товарів яких торгових марок на вітчизняних прилавках найбільше, — не виникає сумніву, що донедавна в Україні активно сприяли розвитку російського капіталу. Кожен, хто зараз купує в Україні товар російського виробника, апріорі підтримує путінський режим, який вторгненням військових підрозділів розпочав війну проти України. Бо влада президента Путіна тримається завдяки підтримці російських багатіїв. Тому кожен може висловити свою громадянську позицію у повсякденному житті, просто ігноруючи російські товари у продмазі чи у промтоварному магазині . Так само, як робили і продовжують робити, бойкотуючи товари і послуги фірм, близьких до Віктора Януковича і Партії регіонів. Вода камінь точить.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
