Смугаста чума

04.03.2014
Смугаста чума

Розправа над євромайданівцем. (Рейтер.)

Харків’яни не без «допомоги» ЗМІ так довго боялися нашестя «бандерівців», що нарешті таки дочекалися цілої навали «визволителів» в особі агресивних російських провокаторів. У суботу вони жорстоко розправилися з місцевими євромайданівцями (134 потрапили до шпиталів), а в неділю нагло провокували на конфлікт містян, які вийшли на мітинг проти кремлівської інтервенції.

Старт побоїщу дали провокатори

Спочатку на суботньому майдані Свободи все було по–харківськи традиційно. Містяни, які, умовно кажучи, симпатизують пам’ятнику Леніну та ідеям федералізму, вийшли на мітинг, аби заявити Києву про свої погляди на політичну ситуацію в країні. Власне, так було вже не раз, окрім одного нюансу: українську та «регіональну» партійну символіку на зібранні несподівано замінили смугасті російські прапори.

А згодом сталося непоправне: на мітингувальників iз вікон облдержадміністрації, де розмістилася сотня євромайданівців в очікуванні призначення нового очільника регіону, полетіли димові шашки і шумові гранати. Пізніше свідки трагедії скажуть, що до цього приміщення «бойовики» зайшли раніше й самі спровокували конфлікт.

Те, що трапилося потім, не вкладається в жодну уяву про здоровий глузд. Озвірілі молодики кинулися на штурм адміністративної будівлі так, ніби там перебувають не беззбройні ідеологічні опоненти, а військовий десант ворога. Вони нападали на активістів зграями, били ззаду по голові битками, тягали за волосся, кидали на землю й добивали ногами, змушували на колінах повзти до виходу.

За словами координатора харківського Євромайдану Дмитра Пилипця, почали це побоїще два молодики з георгіївськими стрічками, які вдерлися до приміщення й відкрили вогонь iз вогнепальної зброї, поранивши двох хлопців. На тілі понівечених людей лікарі зафіксували й ножові поранення. Той факт, що нападники таки були озброєні пістолетами, тепер уже ніхто не заперечить, бо в інтернет потрапили фото, на яких дужі чоловіки стріляють просто в натовп. Озвірілість штурмовиків була настільки нелюдською, що деякі харків’яни, які теж побігли викурювати «бандерівців з їхнього лігва», мимоволі почали їх захищати. Пізніше один з «афганців» не на камеру з жахом констатував: iшов вибивати нацистів «Правого сектору», а побачив просто наляканих беззахисних дітей. Сімом із жорстоко побитих немає й 18 років.

Дехто з євромайданівців подякував за свій порятунок правоохоронцям. «Міліціонер сховав мою голову під своєю рукою й кричав нападникам: «Не чіпайте», — пригадує зовсім молода дівчинка, не називаючи свого прізвища — тепер усі бояться персонального переслідування. Не дали міліціонери на поталу бандитам і письменника Сергія Жадана. «Друзі, зі мною все добре, — написав він увечері в соцм­ережах уже з лікарні. — Два розсічення на голові, розсічена брова, струс мозку, підозра на перелом носа. Били битками ззаду по голові. Нападали винятково зграями. На вимогу стати на коліна послав на... Витягла міліція». Втім у цілому до поведінки міліціянтів залишилося багато запитань через її очевидну «політику невтручання». «Арсене Борисовичу, — звернувся до міністра внутрішніх справ Авакова Сергій Жадан, — що там з нашими внутрішніми органами? Багатьом харківським підліткам їх сьогодні повідбивали громадяни РФ».

Усіх побитих поставили на майдані посеред натовпу на коліна, облили зеленкою, били й далі по голові, волаючи щось на кшталт: «Покажи паспорт» або «А ну дай я почую, якою мовою говориш». «Добрі» тіточки з числа любителів Леніна плювали в їхній бік. Шабаш тривав рівно стільки, щоб уже всі наситилися помстою. Потім переможених повантажили у «швидкі» й розвезли по лікарнях. «У нас у всіх кабінетах було повно людей — і в офтальмолога, і в стоматолога, і в щелепно–лицевому, і в хірурга, і в нейрохірурга, — повідомила з міської лікарні швидкої невідкладної допомоги заступник мера Світлана Горбунова–Рубан. — Не було в приймальні жодного вільного кабінету». Загалом, за її інформацією, до міських клінік по допомогу звернулися 138 чоловік. Особливо сильно постраждав юнак, який випав iз другого поверху: за однією з версій, він вистрибнув сам, за іншою — його викинули озвірілі нападники.

Підрахували чиновники вже й матеріальні збитки. Як повідомив заступник голови облдержадміністрації Василь Хома, на ремонт розтрощеної будівлі доведеться витратити щонайменше 2,5 мільйона гривень, оскільки нападники розбили не лише двері та вікна, а й техніку, включаючи пожежну. На коридори адміністрації страшно глянути. Здається, ніби її стіни пережили бомбування разом iз ворожою окупацією, бо над її парадним під’їздом вправний молодик повісив смугастий російський прапор.

Харківський «прапороносець» — iз московською пропискою

А от iз триколором над ОДА стався приголомшливий прокол. Завдяки фото «прапороносця», що потрапило до інтернету, вдалося встановити його особу. Ним виявився 25–річний москвич, зареєстрований у соцмережах як Мікі Ронкайнен. Він уже встиг похвалитися своїми «подвигами» у Харкові, наголосивши на тому, що саме він підняв над облдержадміністрацією російське знамено. На тій же сторінці знайшли і світлини, де він красується в нацистській (!) формі.

Про навалу до Харкова ультраправих російських молодчиків сповістив і народний депутат Віталій Данилов. За його словами, на мітинг автобусами з Бєлгорода прибуло 2 тисячі підготовлених провокаторів. Саме вони почали бити прихильників Євромайдану і влаштували заворушення, хоча до їхньої появи мітинг був винятково мирним.

Відреагував на цю подію і мер Геннадій Кернес . «Правоохоронці повинні провести всебічне і об’єктивне розслідування того, як держадміністрація була в облозі, чим тут займалися, яка була зброя, які речовини, що пошкоджено, що вкрадено, — каже він. — Дуже важливо розібратися, чому мирний мітинг після дій провокаторів потяг за собою силовий варіант, травми і розруху». Тобто не виключено, що фігурантами порушеної кримінальної справи можуть стати не озброєні бандити, а все ті ж побиті євромайданівці, у яких раптом знайдеться і зброя, і наркотики, і все що завгодно. До того ж не можна сьогодні бути впевненим і в тому, що поранені благополучно доберуться додому після лікування, бо біля клінік постійно чергують усе ті ж «тітушки», називаючи себе «патріотами Харкова».

Кордон не на замку

Вилазки російських провокаторів тривали і в неділю. Скажімо, мирну ходу харків’ян, які вийшли на мітинг–протест проти інтервенції в Криму, невідчепно супроводжував автобус, з якого невідомі розмахували прапором РФ, підбиваючи людей на сутичку. А як тільки чоловіки підійшли, аби відправити підбурювачів геть, невідомі з автобуса почали вигукувати «нетутешньою» російською: «Швидше знімай!». Тобто якби харків’яни не стрималися, вже ввечері стали б героями російських новин. З якою інформаційною підводкою, залишається тільки здогадуватися.

Останнім часом складається враження, що в Харкові російська пропаганда через ЗМІ створює якусь окрему від матеріального світу реальність, яка втягує всіх, мов чорна вирва. Скажімо, губернатор Бєлгородської області Євген Савченко позавчора відрапортував «наверх» про те, що озброєні формування перекрили дорогу Москва — Крим. «По регіону Росії, згідно з оперативною інформацією, розташувалися невідомі озброєні особи, — запевняє він. — Вони поводять себе провокаційно, принижують місцевих жителів. Зараз Бєлгород перетворився на напружений коридор, через який російські громадяни тікають до Росії. Влада ледве справляється з напливом». Від прочитаного біжить мороз по шкірі, бо ж цієї відверто вигаданої інформації може бути досить, аби завтра російські війська перетнули кордон iз Харківською областю. Не виключено, що просто біля прикордонного стовпа їх вітатимуть дівчата з короваєм та у віночках. Причому вони зовсім не обов’язково будуть харків’янками, оскільки російська пропаганда сама створює потрібну їй реальність, з якою потім відчайдушно бореться.

Відповідь української сторони не надто адекватна. Скажімо, в інтернет потрапила інформація про те, що в Ростові та Бєлгороді через соціальну мережу вербуються хлопці, які під виглядом туристів можуть прибути до Харкова та Донецька, як до «найважливіших центрів спротиву», аби брати участь у різних провокаціях. Там уже вказують номери телефонів координаторів, які скажуть, що і де потрібно робити. Водночас прикордонники наразі не збираються ставити цій навалі бодай якийсь шлагбаум. Принаймні помічник начальника Східного регіонального управління прикордонної служби Мирон Сидор повідомив «УМ» про те, що якихось заходів iз цього приводу поки що не планується.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>