Не наші дні...

«Чому? Запитайте у Валі»

«Коли побачила, що сестра другою пішла з останнього вогневого рубежу, неабияк зраділа. У голові промайнуло: якими ж щасливими будуть наші батьки, коли і Валя підніметься на олімпійський п’єдестал. Проте виявилося — [раділа] зарано», — поділилася своїми відчуттями з каналом Xsport Вікторія Семеренко.

Валентина Семеренко на останній «стійці» обійшлася без штрафних кіл і мала майже 15­секундну фору над переслідувачками. Однак душе швидко на трасі її «з’їла» невгамовна норвежка Тура Бергер, а невдовзі витіснила із призової трійки словенка Тея Грегорін. Валя остаточно опустила руки й фінішну лінію перетнула тільки п’ятою.

«Коли після гонки я запитала Валю, що ж відбулося на фінішній ділянці, вона лише розвела руками», — каже сестра­близнючка. Збагнути причини, через які сумчанка випустила з рук нагороду, не може й головний тренер збірної Василь Карленко: «Сьогодні Валя була близька до місця на п’єдесталі — впродовж усієї гонки вона йшла рівно, але на фінішному колі стався спад. Чому? Не знаю. Пояснити причину може тільки сама спортсменка».

Однак після невдачі говорити з представниками мас­медіа у Валентини Семеренко не було ні бажання, ні сил. Утім, як запевняє Вікторія, сестра не падає духом і планує в наступних гонках «не словом, а ділом» дати відповідь своїм критикам. Підбадьорює своїх вихованок і наставник: «Я завжди з оптимізмом дивлюся вперед. Позаду лише третина олімпійського шляху. Нас чекають нові гонки. Будемо готуватися».

Загалом, на п’єдесталі жіночого «персьюту», як і в чоловіків, не знайшлося місця жодному з призерів спринту. «Навколо цих двох гонок — спринтерської та переслідування — завжди великий ажіотаж. І дуже рідко спортсмени, які виграють нагороди в спринті, здобувають медалі в «персьюті», — у коментарі офіційному сайту НОК зазначив Василь Карленко.

За словами Вікторії Семеренко, яка в спринті виграла «бронзу», а гонку переслідування завершила на десятому місці, такий підсумок «спарених» перегонів її не засмутив, адже потрапити в першу десятку в двох гонках — уже серйозний результат.

Віта не виключає, що спуск із гір, де розташована біатлонна траса «Лаура», до Олімпійського парку, де відбуваються медальні церемонії, міг негативно вплинути на фізичні кондиції.

Перемогу в «персьюті» здобула білоруска Дар’я Домрачова. Завдяки швидкому ходу, так само з одним промахом, як в основних конкуренток, 27­річна мінчанка змогла не тільки відіграти 32 секунди стартового відставання, а й забезпечити собі комфортний фініш із національним прапором. Промаху Дарина припустилася на останній стрільбі, стоячи, але на її впевнене лідерство це ніяк не вплинуло: емоційна русявка мала вдосталь часу, аби пострибати ще перед лінією фінішу.

Одразу після перемоги своєї співвітчизниці президент Білорусі Олександр Лукашенко призначив Домрачову, яка принесла «сябрам» першу олімпійську нагороду Сочі, прапороносцем на церемонії закриття Ігор. Для Домрачової це друга олімпійська медаль після «бронзи» Ванкувера, але перша — золота.

Як упала ж вона з «коня»...

Позавчора лік національним нагородам також відкрили Південна Корея, чия ковзанярка Лі Санг Хва Лі виграла спринт (500 м) з олімпійським рекордом, та Японія, сноубордисти якої здобули «срібло» та «бронзу» в хафпайпі. Варто відзначити, що 15­річний Аюмі Хірано — наймолодший спортсмен Ігор­2014 — та 18­річний Такі Хіраока стали володарями перших «азійських» медалей Сочі. Ця японська «парочка» та золотий медаліст — представник Швейцарії Юрій Подладчиков — у боротьбі за медалі змогли випередити легенду сноуборду, дворазового олімпійського чемпіона Шона Уайта зі США, який, припустившись двох грубих помилок, фінішував четвертим.

Без медалі залишилася й інша фаворитка Ігор — японка Сара Таканасі. Від неї всі чекали перемоги на середньому трампліні, але літаюча лижниця показала четвертий результат. Натомість перемогу в цих жіночих змаганнях, які дебютували в олімпійській програмі, здобула німкеня Каріна Фогт.

Іще одне «золото» для «бундестіму» принесла саночниця Наталі Гейзенбергер. Її перевага над найближчою опоненткою, співвітчизницею Татьяною Хюфнер, склала 1,139 сек. Як повідомляє офіційний сайт змагань, за всю історію Олімпіад таку серйозну перевагу в санях золота медалістка мала над срібною призеркою лише одного разу — в 1964 році. Гейзенбергер виявилася єдиною саночницею, котрій вдалося подолати трасу швидше, ніж за 50 секунд.

Найкращою з українок у цьому виді змагань — 26­ю — стала львів’янка Олена Стецьків. Інша вітчизняна майстриня санного спорту — 20­річна Олена Шхумова — замкнула підсумковий протокол (31­ша позиція). Щоправда, до останнього, четвертого, заїзду дебютантка Ігор посідала високе 17­те місце. Утім, випавши з саней під час останнього спуску, вона «впала» на дно протоколу. Головний тренер санної збірної Тарас Гарцула пояснив: «Не витримала психологічного навантаження. Адже вона мала всі шанси показати свій найкращий результат».

Слід відзначити, що втративши на одному з віражів свого «коня», Олена якимось дивом змогла повернутися в «сідло» й дістатися фінішу. Глядачі в санному центрі «Санки» зустріли її оплесками, як справжню героїню...

Було дуже зворушливо, але ж хочеться і високих місць, і ще медалей. Однак і позавчора, і вчора скарбничка України залишилася з єдиною нагородою, здобутою ще в неділю. Розчарували наші фігуристи. 16­річна дебютантка Ігор Юлія Лаврентьєва в парі з Юрієм Рудиком у короткій програмі показали останній, 20­й результат, і вчора ввечері боролися хіба за підйом із найнижчого рядка протоколу.