Карта й бита

Народне повстання. Складно назвати інакше той процес, що відбувається останні п’ять днів не на київському Майдані, а в регіонах, фактично по всій Україні. Львів, Рівне, Луцьк, Тернопіль, Івано–Франківськ — тут беруть штурмом облдержадміністрації ще в четвер. І влада не може сказати своїм прихильникам «то бандерівці», бо у п’ятницю під контроль повстанці беруть Полтаву, Житомир, Чернівці, Чернігів, Суми, Вінницю. Захоплюють будівлю ОДА і в Черкасах, але завдяки «підготовленому» керівнику адміністрації Тулубу (у регіон ще напередодні було викликано «Беркут» iз Луганська) силовики відбивають владну будівлю. Тисячі мітингарів виходять на протести в Запоріжжі, Чернігові, Кіровограді, Дніпропетровську, Ужгороді. Менші мітинги відбуваються в Одесі, Харкові, Миколаєві. І навіть у Сімферополі та Луганську кількасот людей наважуються вийти з жовто–блакитними прапорами у центр міста, протестуючи проти наступу диктатури.

Якби не запрацював диявольський сценарій із залучення «тітушок», які діють під патронатом міліції, на сьогодні під незаперечним контролем Партії регіонів залишалися б усього кілька областей України — Донецька, Луганська, Харківська, Крим i частково Миколаївська та Одеська області. І високочоле питання «кризи ідентичності» українців звузилося б до менших географічних пропорцій, ніж бачимо зараз. На горе, маємо іншу картину: Україну, поділену не за домінуючими в суспільстві настроями, а — частково — за переважанням маси агресивних кримінальних молодиків iз битками та ножами над масою протестувальників.

З іншого боку, звідки беруться «тітушки»? Це не терміново клоновані у ворожих лабораторіях «кіборги», не випущені з тюрми вбивці, нарешті не привезені з Росії і перевдягнуті спецпризначенці. Це громадяни України, які готові стати легіонерами, тобто за певну плату (смішну, як для такого гріха, — за різними даними, за 200—500 гривень) гамселити переважно беззбройних людей, своїх співвітчизників. І виконують вони цю роботу, як видно з телесюжетів, з охотою і без відрази. Найгірше — що під прикриттям міліції, як це було в Дніпропетровську, Запоріжжі та інших містах. Наявність битки у руках однієї зі сторін протистояння, погодьтеся, ставить волевиявлення людей у нерівні умови. Як і суто одностороння дія «законів 16 січня». Бо ж кожен протестувальник розуміє, що завтра може потрапити за ґрати лише за участь в акції протесту, тоді як кожен «тітушка» знає, що його «не загребуть».

У задіюванні лже–екстремістів влада перейшла межу не тільки моралі. Наприклад, у Донецьку в очікуванні бодай якоїсь акції місцевих майданівців було розіграно театральну постановку, яка завершилася мордобоєм: «тітушки» проти «тітушок». Як свідчить користувач соцмережі «Живий журнал» frankensstein.livejournal., поки всі стежили за подіями в Запоріжі та Дніпропетровську, у Донецьку вирішили показати «справжній донбаський характер» — одні гопники інспірували захоплення будівлі ОДА, інші — її відбивали. «Актори так увійшли в раж, що начистили пики одне одному до крові, — пише користувач. — Одні, щоб їх упізнали, прикріпили до одягу георгіївські стрічки, інші — просто червоні. За одну групу билися боксери з Горлівки, за іншу — з Авдіївки та Ясинуватої. Більше того — дісталося і мирному прихильнику Президента, який прийшов на мітинг. Якийсь із «тітушок» ні за що «вирубив» його ударом у щелепу. Чоловік став жертвою тих, кого прийшов захищати».

Декому з оглядачів це нагадує події 30 листопада в Києві. Якби тоді мільйон киян не вийшов на вулиці, протестуючи проти побитих уночі євромайданівців — в Україні вже б панувала тиха, «спокійна» диктатура. Тільки масові протести проти беззаконня можуть зупинити несамовитість місцевих «князьків».