Пісня льоду і вогню

21.01.2014
Пісня льоду і вогню

Фоном протистояння на підходах до урядового кварталу стали чотири спалені міліцейські автобуси, дві вантажівки та один «мирний» легковик. (Рейтер.)

Ухваливши закони 16 січня, переступивши права і свободи, даровані Конституцією, влада оголосила війну народові й засвідчила, що в 2015 році ніяких справедливих виборів не буде. Соціальні мережі, опозиційні теле– та інтернет–канали, «сарафанне радіо» — все це стало каталізатором скликаного опозицією на неділю, 19 січня, восьмого народного віча на Майдані. Воно за умовчанням мало стати не таким голослівним, як попередні.
«Лідери опозиції припиняють виборчу президентську кампанію. Рейтинги, комбінації і піар — до дупи. Інакше там будемо всі разом. Натомість політики просять, якщо треба — то й навколішках, просять людей перейти від маніфестацій вихідного дня до штурму правлячої банди... В призначений час мобілізації всі українці — на столицю. Зі своїми автомобілями, бусами, вантажівками, тракторами — битися за вільну Україну... Це той час, коли перевіряється на практиці «Душу й тіло ми положим за нашу свободу», — закликав Юрій Луценко.
Він пропонував зробити датою повстання 22 січня, однак народ був «накручений» на недільну акцію. За даними «УМ», активісти Майдану (зокрема Андрій Парубій) вимагали від трьох лідерів опозиції переходу до мирного, але силового сценарію: взяття Верховної Ради усім мітинговим натовпом, проникнення юрби в усі шпарини урядового кварталу, оголошення поза законом парламентської більшості, яка зневажила Конституцію, формування Народної ради та започаткування альтернативної влади — спершу в Києві, далі — в усій Україні.
Трійка опозиціонерів на таке не погодилася. Так само відмовилися вони від вимоги Майдану визначити єдиного лідера, який узяв би на себе відповідальність за повстанський рух. Тож мітинг 19 січня вже після свого офіційного завершення перетік у фазу активного, силового протистояння з міліцією — без особливої мети, але з максимальною самовіддачею. Наслідок «кривавого Водохреща» на вулиці Грушевського — сотні поранених і скалічених. З одного боку, Майдан зіпсував своє реноме «вільного протесту», з іншого — влада побачила червоного півня та відчула тяжкість сотень камінців, вирваних із бруківки. Україна отримала нову політичну реальність.

Вогненна межа

Силового протесту такого масштабу Україна ще не знала. Раніше країна виборювала незалежність та свою правду у 1991–му та 2004 роках просто стоянням на майданах. Тепер картина нагадує частково 9 березня 2001 року акції «Україна без Кучми», антивладні протести в Єгипті та вуличні безпорядки в Греції, Франції тощо.

Коли мітинг уже розійшовся, в лобову атаку на кордони внутрішніх військ і «Беркута», які охороняють підступи до урядового кварталу на вулиці Грушевського, пішли зо дві сотні екіпірованих і обмальованих ультраправою, навіть нацистською символікою бойовиків «Правого сектора» — напівтаємної організації, сформованої на основі Соціал–національної асамблеї, «Тризубу» тощо. Хлопці з динамівською символікою атакували міліцію палицями якраз навпроти стадіону «Динамо». Тут і утворився театр справжніх воєнних дій. Згодом «Правий сектор» ретирувався. Але якщо це й була провокація, то сценарій надалі розвивався зовсім не за схемою 1 грудня. Натиск мітингового підкріплення був настільки сильним, що міліція не мала шансів для переходу в контрнаступ. У бій ішли мужики та молодики з Майдану, які перед тим зовсім не планували жбурляти у міліцію каміння.

Формально, метою радикалів було взяти ВР. Насправді акція набула великого шумового ефекту, коли продемонструвати свою силу — важливіше, ніж досягти якоїсь конкретної мети.

Чотири спалені міліцейські автобуси, ще дві — вантажівки, один підпалений (і погашений) водомет — ось тло бойовиська, яке безперервно тривало з четвертої години неділі до самого ранку понеділка. Показово, що вітрини навколишніх дорогих бутіків не постраждали. Окрім людських травм, найбільше дісталося ВАЗу–«десятці», який, на нещастя власника, опинився в епіцентрі подій. Її спалили — адже в тому секторі горіло все. А от «Фольксваген» і «Лексус», залишені трохи далі, встояли майже неушкоджені, що дало надію тим, хто наполягає на мирних формах протесту.

Того дня завданням трьох лідерів було не просто запропонувати дієвий, жорсткий графік дій, а правильно спрямувати ту силу протестного руху, що однозначно мала вибухнути після 16 січня. Їм це не вдалося. Реальна «війна» стала шокуючим розвитком подій навіть для войовничої — на словах — «Свободи». І поки Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок зі сцени Майдану називали провокаторами тих, хто атакував кордони міліції, симпатії народних мас однозначно перейшли на бік бойовиків, котрі на постійні вибухи світлошумових гранат відповідали канонадою бруківки та коктейлів Молотова.

...Один із бійців ВВ від кинутої вибухової суміші загорівся й почав бігати між дерев. Колеги спробували загасити його одяг помахами своїх щитів, але розпалили вогонь ще більше. Живий факел погас лише тоді, коли впав на долівку й був накритий кітелем когось із соратників.

Своєрідною відповіддю на це стало ранкове бузувірство «Беркута»: спецпідрозділ вчинив розправу над двома будівельнками, виявленими в одній із квартир на «міліцейському» боці вулиці Грушевського, роздягнув їх догола, побив, обстріляв гумовими кулями й відпустив на 10–градусний мороз — бігти на бік протестувальників. Тільки там двох чоловіків прихистили й обігріли...

Радикалів на передовій спершу намагався стримати Віталій Кличко. За це його на тлі міліцейського автобуса «заткнули» з порошкового вогнегасника під скандування футбольних «ультрас»: «Ану–ка, давай–ка, уйо... отсюда». Те саме кричали штурмовики на Банковій 1 грудня.

Кличко, попри все, став справжнім лідером радикалізованого Майдану, адже саме він поїхав на переговори до Януковича й домігся поступки влади принаймні на якийсь діалог.

А загалом, нічні події 19–20 січня вийшли з–під контролю політиків і стали стихією вуличного протесту в його чистому вигляді. Перманентне перекидання камінням та койтейлями Молотова у відповідь на стрілянину міліції гумовими кулями продовжувалося на вулиці й учора. Спалені автобуси, облиті водою з водометів, примерзли до бруківки й наглухо перекрили вулицю. Що буде далі в цій війні — не знав ніхто. «Але донецькі таки побачили, що Майдан може не лише співати й танцювати», — констатували протестувальники.

Суд віча

Віче ж у неділю стало часом занепаду зірок Яценюка й Тягнибока. Розпочалося воно з традиційної молитви і не менш традиційних виступів. Політичний істеблішмент, котрий мав прийти з симетричною відповіддю Банковій (після впровадження нею диктаторських законів) запланував план дій з трьох пунктів. «Мусимо утворити Народну раду з числа народних депутатів. Тож перше рішення — утворення такої Ради. Підтримується?» — спитав лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк. Присутні відповіли ствердно. «Друге — Народна рада має отримати легітимність від українського народу», — вів далі Яценюк. Третє — це формування нової Конституції. Ми маємо повернутися до Конституції 2004 року». Тому країні потрібні Конституційні збори, додав Яценюк і оголосив про ще один пункт порядку денного: голосування про недовіру та відставку Януковича.

Очільник «УДАРу» Віталій Кличко розвинув тему, яка вже звучала раніше: «Ми завітаємо до Президента і поставимо йому ультиматум: він нас буде чути чи ні? Вже два місяці стоїть Майдан, а він робить вигляд, що його не існує». Але саме під час виступу першого з трьох провідників — Кличка — Майдан почав скандувати: «Лі–дер–ра!»

Змінивши Кличка біля мікрофона, «свободівець» номер один Олег Тягнибок присвятив промову ухваленим Верховною Радою законам. І закликав до їх саботажу. «Ми не повинні їх виконувати. Ми не визнаємо і не будемо виконувати ці закони. Чиновники, які будуть їх виконувати, мають пам’ятати, що рано чи пізно вони опиняться на лаві підсудних», — сказав він. Коли «свободівець» почав переказувати зміст прийнятих 16 січня законів, його просто засвистали «Ді–я–ти!» — скандувала площа, на якій зібралося більше 100 тисяч людей. Серед них як рядовий протестувальник був і Юрій Луценко з дружиною. Оскільки трійка не підтримала його заклик, він не став працювати на розкол проводу Майдану. Натомість на «голубів» і «яструбів» де–факто розколовся Автомайдан.

Те, що частина Майдану (разом із провокаторами, як потім охрестили радикальних молодиків Яценюк та Тягнибок) відкололася від більшості і почала діяти самотужки, є наслідком відсутності каналізації протесту. На заклик натовпу діяти відгукнувся «Правий сектор», який, власне і не передбачав іншого сценарію, як силовий.

За логікою, розгін Майдану після бойових подій 19 січня став ще більш реальним. Водночас «беркутівці» в соціальних мережах почали писати: «Нас використали, як гарматне м’ясо!» І це теж красномовний факт, який має значення для влади на початку переговорного процесу. Адже так, як ті автобуси, теоретично можуть запалити й Межигір’я.

МІЖНАРОДНА РЕАКЦІЯ

Рада Європейського союзу висловила глибоке занепокоєння у зв’язку з подіями в Україні, закликавши до широкого діалогу для вирішення політичної кризи. Як повідомила у своєму «Твіттері» Майя Косьянчич, представник єврокомісара з питань зовнішньої політики і політики безпеки Кетрін Ештон, таке рішення було ухвалено вчора в Брюсселі під час засідання Ради ЄС у закордонних справах.

Раніше міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт у «Твіттері» написав кілька реплік, присвячених нашій державі. «Відкрита демократія і примирення — єдиний шлях вперед для України. Репресії і насильство потоплять країну», — наголосив глава МЗС. Також він привітав заяви про готовність влади до переговорів з опозицією, водночас акцентувавши на тому, що «розв’язання можливе лише в тому випадку, якщо режим не застосовуватиме репресій».

Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні закликало припинити сутички між демонстрантами і правоохоронними органами в Києві й розпочати переговори, бо «насильство служить тільки нагнітанню страху і сум’яття та відволікає від необхідності політичного рішення, яке є найкращим способом виконати волю українського народу».

Тим часом старший радник президента США Барака Обами Алек Росс заявив, що «сутички у Києві є безпосереднім результатом дій Партіі регіонів з криміналізації права на волевиявлення».

На тому, що наростання напруги в Україні є «прямим наслідком нездатності уряду визнати законне невдоволення народу», у своїй заяві з цього приводу підкреслила речниця Ради національної безпеки США Кейтлін Гайден. «Влада ослабила основи української демократії, запровадивши кримінальну відповідальність за мирні протести та позбавивши громадянське суспільство та політичних опонентів демократичного захисту, наданого їм законом», — наголошується в заяві. Адміністрація Обами закликає уряд України «до кроків, які дадуть Україні кращий шлях вперед»: «скасування антидемократичних законів, ухвалених останніми днями, виведення міліцейських спецпризначенців з центру Києва та початок діалогу з політичною опозицією».

 

СВЯЩЕННА ТРІЙЦЯ

Степан ХМАРА, правозахисник, Герой України:

— Ви, священна трійця, ви повинні вибачитися перед учасниками подій на вул. Грушевського 19 січня. Мене глибоко обурює хамство лідерів так званої опозиції, які брутально образили чесних і відважних людей, справжніх патріотів України, учасників Автомайдану, назвавши їх провокаторами.

Це ви, панове, нікчемні політичні пігмеї–провокатори! Бо ви своєю пустопорожньою балаканиною і бездіяльністю штовхнули цих людей на відчайдушний, розпачливий крок! Це ви, бездарні боягузи і пустопорожні демагоги, дозволили без опору членам мафіозно–кримінального угруповання завершити антиконституційний переворот у Верховній Раді України 16 січня. У вас було достатньо сили, щоб зупинити цей злочин!

А якщо ще й сьогодні ви підете на поклін до Клюєва, бо на переговори пахан Янукович не готовий, мабуть, доведеться вивозити вас iз Майдану разом iз побутовими відходами!

ЗАКЛИКАЮ ВСІХ КИЯН, всіх, хто не працює, в системі життєзабезпечення (медики, харчовики і комунальники), всі на безперервний страйк на МАЙДАН, бажано з одноденним харчовим пайком.

 

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>