Та правду ж я казав!

Вадим Колесніченко, автор «мовного» закону, ще у червні минулого року подав на Юрія Винничука до суду за «неправдиву інформацію, яка ображає його честь, гідність та ділову репутацію». Конкретно — за одну зі статей, написану письменником для сайта «1+1». Наприкінці жовтня один із судів Львова позов задовольнив. Проте Винничук подав апеляцію. І ось учора Апеляційний суд Львівської області скасував рішення суду першої інстанції. «Майдан вплинув чи якась планета, але Колесніченко програв суд», — тріумфує тепер Винничук.

Сам депутат–«регіонал» уже давно не пам’ятає, як саме відомий письменник образив його «честь та гідність»: «На блозі «Української правди» десь у січні або лютому він щось бовкнув на мою адресу. Я й запропонував йому в суді довести, що те, що він поширює, є правдою». 

«Колесніченко дуже часто займався провокаційними речами: колись він фотографії жертв НКВС показав на виставці, але приписав скоєні звірства УПА... Також я кепкував iз його заяви, яку він виголосив iз трибуни Верховної Ради, що його батько згорів у танку, хоча Колесніченко якось народився через кілька років після цього. Але до того він не міг причепитися, тому вчепився до нашої дискусії з приводу українських книжок,— нагадує Винничук. — Він висловив думку, що українські книжки з часів Радянського Союзу валялися по книгарнях і їх ніхто не купував, а от по російську книгу люди їздили і в Молдову. Після цього я написав статтю на сайт «ТСН», де доводив, що погані книжки будь–якою мовою і справді лежали на складах, але хороші книжки, незалежно, якою мовою вони були написані, завжди були в дефіциті. До прикладу, романи Загребельного чи історичні романи Старицького. Тож я зробив висновок, що в такий спосіб пан Колесніченко принижує українську мову, визначаючи популярність книжки мовою, якою вона написана. Це йому і не сподобалось».