Опозиційні фракції продовжують блокування парламенту, вимагаючи проведення дострокових парламентських виборів у березні 2014 року. Власне, вiд самого початку громадського протистояння євромайданівців iз владою за геополітичний вибір України опозиція обіцяє «наглухо закрити парламент», доки її вимоги щодо відставку уряду та припинення репресій не будуть виконані. Проте робота Верховної Ради на цьому тижні з «м’яким блокуванням» і змогою спікера на п’ять хвилин відкрити і закрити засідання свідчить: жодна з парламентських фракцій не зацікавлена в запуску передбаченого законом 30–денного лічильника «неможливості роботи парламенту».
У середу пленарне засідання тривало 5 хвилин. Вхід, через який керівництво Верховної Ради заходить до президії, підперли стільцем. Тримаючи в руках мікрофон, Володимир Рибак устиг повідомити, що сьогодні Верховна Рада розгляне і прийме Державний бюджет України на 2014 рік за скороченою процедурою. Після заклику до нардепів прийти і плідно попрацювати засідання було закрито.
На думку голови Регламентного комітету ВР Володимира Макеєнка, не зацікавлена у розпуску парламенту, в першу чергу, опозиція — «тому що побачила результати виборів у п’яти округах» 15 грудня. «Звичайні народні депутати не хочуть витрачати здоров’я, час і гроші на ці вибори, і взагалі всі хочуть зустріти Новий рік і Різдво і жити спокійно», — вважає Макеєнко.
Рішуче налаштована опозиція не відступає від оприлюднених на Майдані вимог і знову намагається відправити у відставку всіх міністрів Азарова — зі слів Арсенія Яценюка, в парламенті зібрано вже 217 підписів під відповідним проектом постанови, який запропонували комуністи. «Зрозуміло, що Арсеній Яценюк намагається блефувати, коли показує зібрані підписи і говорить, що їх більше 200. Адже, коли переговорили з депутатами, підписи яких нібито є під цією постановою, виявилося, що озвучена Арсенієм Яценюком цифра — міфічна і ніяких більше 200 заявлених голосів у опозиції і близько немає! Тобто спроба опозиції показати хоч якусь політичну спроможність у черговий раз лопнула, як мильна бульбашка!» — вважає «регіонал».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
