До глибини кишень пенсіонерів

17.12.2013

До сліз розчулив багатьох­ іванофранківців патріотичний вчинок подружжя літніх земляків, котрі віддали свої багаторічні заоща­дження на потреби столичного Євромайдану. Михайло Кравчук, якому через два місяці виповниться дев’яносто років, та його трохи молодша, на жаль, прикута до ліжка дружина Мирослава вирішили пожертвувати 10 тисяч гривень, аби хоч якось долучитися до підтримки мітингувальників, котрі виборюють гідне майбутнє України. Дідусь так і сказав: «Віддаємо на перемогу». І додав: «Ми з дружиною дуже хочемо, аби Бог дав дожити до нової України».

Трудову біографію пан Михайло розпочинав верстатником на заводі в Івано–Франківську, згодом освоїв премудрості годинникового майстра та ювеліра, його дружина до виходу на пенсію працювала швачкою. Як запевнили в місцевому штабі національного спротиву, коштів, переданих подружжям, достатньо, щоб відправити до Києва понад сімдесят людей.

Гідний поваги вчинок пана Михайла та його дружини не тільки заохотив прикарпатців до нових грошових внесків у скарбницю народного фінансування масштабних акцій протесту проти прогнилої системи влади, а й започаткував, так би мовити, процес зворотної подяки. Позаяк подружжя Кравчуків щомісяця витрачає на ліки близько тисячі гривень, у середовищі івано–франківської молоді розпочався збір коштів на їхню підтримку.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>