Рудимент «совкової» економіки

Особливістю перебування Партії регіонів при владі є руйнування демократії. Перетворення України на поліцейську державу, ознакою якої є стан непримиренності та війни між владою і народом, використання міліції в особи­стих інтересах провладних чиновників (бізнесових роз­­борках, рейдерських захопленнях, у боротьбі з опозицією, розгоні народних зібрань тощо). На рівні підсвідомості немало громадян уже готові до силового варіанта зміни влади, про що свідчить обрання до ВР нових політичних сил, лідери яких не замiшанi в серйозних корупційних скандалах і неодноразово демонстрували в стінах парламенту і поза ним свою рішучість захищати інтереси народу України.

Утримання цілої армії міліціонерів є непосильним тягарем для держ­бюджету, який і так переобтяжений боргами за міжнародні кредити, мільярдно збитковими газовими угодами та невідшкодованого підприємствам на мільярди гривень податку на додану вартість. Я не обмовилася, як економіст за фахом добре знаю, що податки є джерелом доходів Держбюджету, але річ у тім, що в Україні функція ПДВ не в забезпеченні бюджету поточними доходами, а в перерозподілі між підприємствами через посередництво держбюджету їх фінансових ресурсів. Практика перерозподілу обігових коштів підприємств є рудиментом радянської економіки, тільки тоді це здійснювалося через вилучення амортизаційних фондів підприємств, а тепер — через маніпулювання розрахунками ПДВ, зокрема корегування ПДВ з урахуванням капітальних затрат виробників. Через внесені у розрахунок ПДВ корективи він набуває як додатного, так і від’ємного значення: у першому випадку кошти в бюджет перераховує підприємство, а в другому навпаки — підприємство отримує кошти з держбютжету у вигляді субсидій під назвою «відшкодування ПДВ».

Збитки від цього податкового гібриду, напівподатку–напівсубсидії, були цілком прогнозовані, бо при відшкодуванні ПДВ бю­джет втрачає кошти не тільки від наданих субсидій, а й від того, що їх утримувачі, будучи платниками ПДВ, не перераховували в бю­джет жодної копійки.

На моє переконання, запровадження податкової «рулетки» є банальною податковою аферою, внаслідок якої підприємства великого капіталу спустошили держбюджет на мільярди гривень. В Україні через перекручення суті й призначення ПДВ його розрахунок не ув’язаний з вартістю робіт виробника (колишня, радянська, назва цього терміна НЧП — норматив чистої продукції, теперішня — додана вартість), тому нікого і не дивує, якщо нарахований ПДВ має від’ємне значення.

Мені можуть заперечити, що корисливе перекручення розрахунків ПДВ пов’язане не з податковою аферою, а з наміром надання безповоротної фінансової допомоги (субсидії) підприємствам, що активно розвиваються. Але для чого в такому разі руйнувати податкову систему, що, для надання підприємствам субсидії не існує інших способів? Чому цей процес настільки втаємничений?

Сьогодні перед Україною стоїть вибір — приєднатися до спільноти вільних, демократичних і заможних країн ЄС чи до Митного союзу, спільноти нижчих країн з авторитарними режимами правління, які з примусу погодились існувати під диктатом Росії. На мій погляд, Україна зробить послугу і собі, і Росії, якщо не вступить до Митного союзу, бо тим самим пришвидшить руйнування останньої імперії в Європі та народження мирної демократичної Росії, якою будуть захоплюватися, а не боятися народи багатьох країн.

Зоя МИХАЙЛЮК

Черкащина