«Вишивала я узори з тривогою пополам»

23.10.2013

«Рушник Великому Тарасу» — це вже третій проект голови Фонду «Український рушник» Миколи Степаненка. До цього він організовував «Рушник національної єдності» та «Рушник Києва». «Шевченковий» рушник планують зробити грандіозним — він буде завдовжки сім метрів, об’їде всі Тарасові місця України, Росії й Казахстану й після святкування 200–річного ювілею Кобзаря «оселиться» в котромусь iз престижних музеїв.

Тамара Степаненко — автор проекту узору — розповіла, що за основу рушника було взято візерунок, «який має дотик до простору і до часу, в якому жив і формувався наш український геній». Це мотиви вишивки Шевченкового краю — такі узори були притаманні у першій половині ХІХ ст. майстриням Чигирина, Моринців, Керелівки. «Ми взяли за основу саме це дерево життя, в тих кольорах, і його оздобили тим, що приніс Шевченко», — метафоризує пані Степаненко. Іншими словами, на рушнику буде вишито ще й цитати з «Кобзаря».

Суть проекту вже готова до старту: є старовинне полотно, зроблене з конопель; котушка до нього; проект узору затверджено худрадою, вишивальниці з голками сидять напоготові. Бракує лише «дрібнички» — фінансування. А гроші потрібні чималі. Кошторис оргкомітету — 200 тисяч гривень. Це якщо рушник не виїде за межі України і буде виготовлений в одному екземплярі. Проте організатори прагнуть зробити акцію ширшою — демон­струвати витвір вишивальниць і в Петербурзі, і в Москві, і в Астані, мерові кожного з міст дарувати точну копію «Шевченкового» рушника. Кожна копія обійдеться організаторам, за їхніми словами, у 10 тисяч гривень. А ще хочуть виготовити скриню, де той рушник зберігатиметься навіки, оздобити її візерунками. І здобути паспорт на підтвердження того, що рушник — культурна пам’ятка. «Поїздки до Петербурга, Казахстану, в інші місця, де бував Тарас Григорович, потребують більших коштів. Акція має бути достойно представлена і за кордоном», — переконує Віктор Петренко, голова ради Асоціації працівників ЗМІ України, яка активно підтримує проект.

В оргкомітеті дуже сподіваються на бюджетну підтримку. На прес–конференції заявили, що надіслали листи до Міністер­ства культури та адміністрації Президента з «грошовим» клопотанням. «УМ» потелефонувала в обидві інстанції. Але і в Мінкультури, і в АП нам відповіли, що вперше чують про таку ініціативу. Мовляв, коли буде заявка — тоді й розглянемо. Лобісти рушника запевняють: голова оргкомітету Анатолій Толстоухов, почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв, надішле такого листа, та ще й спонсорські кошти зможе залучити.

Тим часом у соціальних мережах росте здивування: стіни Шевченкових музеїв тріскаються, під’їзні дороги до Шевченкових місць Черкащини поганючі, взагалі скарбниця порожня, а держава має витрачати кругленьку суму на творення третьорядної в контексті ювілею події.

ДО РЕЧІ

Найдовший не тільки в Україні, а й в усьому світі вишитий рушник був створений майстрами Голованівського району (Кіровоградська область) з нагоди 90–річчя утворення району. Його довжина — 27 метрів. «Рушник національної єдності» був завдовжки 9 метрів.