Провладний вандалiзм

Сесія міської ради, що мала остаточно вирішити долю меморіальної дошки на будинку, де жив Юрій Шевельов, почалася з пікету. Представники ВО «Свобода» закликали депутатів не тільки не голосувати за рішення про демонтаж пам’ятного знака, а й перейменувати на честь видатного вченого–славіста міський проспект Леніна.

Обговорення у сесійній залі тривали майже дві години. Представник Харківської правозахисної групи Ірина Рапп і депутати від «Батьківщини» вкотре перерахували заслуги земляка перед українською та світовою наукою, підкресливши, що його «співробітництво» з фашистами обмежувалося перевіркою правопису у документах. За їхнiми словами, звинувачення у колабораціонізмі були сфабриковані у 60–х роках радянськими спецслужбами і перевірялися у США, проте не були підтверджені конкретними фактами. «Шевельов не хотів співпрацювати ні з радянською владою, ні з фашистською, — сказала Ірина Рапп, — тому вважати його зрадником немає жодних підстав».

У свою чергу, противники Юрія Шевельова продовжили називати вченого колаборантом, зачитуючи уривки з його власних спогадів та спогадів про нього письменника Олеся Гончара. Долучився до дискусії і голова облдержадміністрації Михайло Добкін, який вже встиг отримати статус найбільш затятого противника увічнення пам’яті відомого харків’янина. «Ідеологія у фашистській Німеччині була важливішою, аніж могутність армії та економічна складова, — сказав він. — Ми забули, що слова вбивають краще, нiж кулі».

Мер Геннадій Кернес насамкінець зачитав звернення мешканців будинку по вулиці Сумській,17, де місяць тому було встановлено дошку. У цьому листі стурбовані городяни, у кращих радянських традиціях, просять негайно демонтувати пам’ятний знак неблагонадійному вченому, приєднавшись тим самим до аналогічної вимоги ветеранів Великої Вітчизняної війни, яку на попередньому засіданні топонімічної комісії озвучив представник Антифашистського комітету. Саме голосування, як і на пам’ятних більшовицьких процесах, теж виявилося одностайним: 65 депутатів підтримали вимогу про демонтаж, 4 виступили проти, а 3 утрималися.

Уже через півгодини після депутатської ухвали дошку на будинку розбили комунальники і пішли собі геть, прихопивши її уламки із собою. Захисники пам’ятного знака навіть не встигли ухвалити рішення про його цілодобову охорону.