Лесина гостинність

На батьківщині української письменниці Лесі Українки — в Новограді–Волинському, що на Житомирщині, — відбулося літературно–музичне дійство, приурочене 100–річчю з дня смерті поетеси. До рідної колиски Лесі завітали гості з Києва — члени Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті України і Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки.

Для киян провели екскурсію літературно–меморіальним музеєм Лесі Українки. Недалеко від берегів Случчя, на пригірку, розташована невеличка хатинка. У ній і народилася Лариса Косач, яку ми більше знаємо під псевдонімом Леся Українка. Мало сказати, що це місце знакове, адже саме тут iще дитиною майбутня поетеса почала писати свої вірші, першим з яких став вірш «Надія». У музеї старанно і бережно зібрано все, що тепер дає досить чіткі уявлення про те, яким був побут родини Косачів — від посуду до бібліотеки. До сьогодні не вицвіли квіти й візерунки на вишитих сорочках Лесі Українки, в які вона вбиралася ще зовсім маленькою. Любов до рідної землі почалася для неї саме тут, у Звягелі (таку назву мало місто в давнину й так старі люди ще часто називали його, коли в ньому оселилися Косачі), але тут вона і пізнала перші страждання від хвороби, яка не покине її до останнього дня.

Будівля літературно–меморіального музею охайно прибрана, довкола все засаджено квітами, і там, серед мальв і чорнобривців, навпроти вікон маленької хатинки, височіє увічнений образ жінки із незламною силою духу — бронзове погруддя Лесі Українки. Завдяки спогадам Олени Пчілки — мами Лесі — ми достовірно знаємо, де саме у цьому будиночку була розташована її кімната і навіть куточок, у якому стояло ліжечко маленької Лариси. Тут, біля великого вікна, крізь яке можна було побачити всю красу Новограда–Волинського, писала свої твори хвора Леся. Вона ще багато разів згадає у своїх творах це вікно, крізь яке вона бачила перші весняні промені сонця і таку недосяжну свободу від хвороби:

Коли я погляд свій на небо звожу, —

Нових зірок на йому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вгледіти бажаю.

Ближче до вечора Лесиних гостей зібрав у себе Новоград–Волинський палац культури імені Лесі Українки. Тут давав концерт Національний заслужений академічний український народний хор України імені Верьовки на чолі з художнім керівником Анатолієм Авдієвським. На співочу гордість української нації прийшло подивитись стільки звягельців, що зал Палацу культури ледь вмістив усіх охочих. Радісні родини несли букети свіжозірваних у власних садах квітiв, а маленькі діти з цікавістю поглядали на сцену. Адже нечасто столичні артисти тішать своєю увагою слухачів iз периферії. Ось воно — те, заради чого ми бережемо свою націю — солов’їні голоси; забуті мелодії гір і Придніпров’я, що переливаються у сопілці, дримбі, кобзі; запальний гопак... Багато номерів виконували на «біс», адже оплесків Лесині земляки не шкодували. Наостанок зал невпинно аплодував стоячи, і художній керівник хору Анатолій Авдієвський прийняв рішення — виконати пісню разом зi слухачами. Й увесь зал — від найменшого до найстаршого — спільно з хором завів невмирущу пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка...

Насамкінець додам, що столичні гості прибули на батьківщину поетеси не з порожніми руками. Спільними зусиллями членів Міжнародного благодійного фонду національної пам’яті України були зібрані й передані кошти на утримання Літературно–меморіального музею імені Лесі Українки у Новоград–Волинському, адже поки що він багато в чому тримається на ентузіазмі його працівників. Будь– хто може приєднатися до Фонду національної пам’яті України — для того щоб пам’ять про героїчні постаті у нашій історії та культурі дійшла до наступного покоління.

МАЙТЕ НА УВАЗІ

Побувати в гостях у великої української поетеси мусить кожен справжній українець. А це вже не так і складно зробити. З Києва до Новограда–Волинського можна добратися будь–якою «маршруткою» чи автобусом, що прямує трасою Київ—Львів—Чоп (вартість проїзду — 50—60 грн.) або електричкою (від 15 грн.). Лесину прабатьківщину шукайте за адресою: вул. Соборності, 94. Також у місті діє музей родини Косачів (вул. Косачів, 5а), а на головному майдані Новограда–Волинського встановлено пам’ятник поетесі — саме біля нього наприкінці липня відбувся фестиваль «Лесині джерела», приурочений сторіччю з дня смерті знаменитої звягельчанки.