Ісламізм як «русскій мір»: рецензія на книжку Пьотра Ібрагіма Кальваса «Єгипет: харам, халяль»
У Єгипті живе понад 100 мільйонів люду, третина всього арабського світу. >>
Центр Курбаса на вул. Володимирській — у центрі конфлікту.
Історія цього протистояння розпочалася восени минулого року, коли тодішній міністр культури Михайло Кулиняк призначив на посаду директора Центру Курбаса Ганну Веселовську. Угоду з Неллі Корнієнко, яка була одним з ініціаторів створення цієї інституції і до того часу незмінним її керівником, не продовжили... Майже відразу стало зрозуміло, що результат цієї кадрової рокіровки буде гучним і резонансним.
Уже за кільки місяців ЗМІ зарясніли повідомленнями: нова директорка не дотримується політики Центру, вона не відстоює фінансові інтереси установи (курбасівцям скоротили фінансування до 57 відсотків), згортаються наукові напрямки, які напрацьовували роками, заблоковано музичну лабораторію Романа Гриньківа, звільнено всю групу «ТанцЛабораторіуму» Лариси Венедиктової... У пані Веселовської та її прихильників — їх серед співробітників Центру знайшлося чимало — на ці звинувачення були свої відповіді, в яких простежувалася і логіка, і аргументованість (навіть з погляду стороннього спостерігача стає зрозуміло, що зберегти всі напрями діяльності Центру при такому фінансуванні нереально). На захист Ганни Іванівни стала мистецька громадськість міста: на ім’я міністра культури був надісланий лист, який підписали художні керівники Театру ім. І. Франка Станіслав Мойсеєв, Молодого театру Андрій Білоус, Черкаського театру ім. Т. Шевченка Сергій Проскурня, керівники Музею Тараса Шевченка Дмитро Стус, Музею Булгакова Людмила Губіанурі, Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Ірина Дробот, мистецтвознавці Дмитро Горбачов, Наталія Єрмакова, Віталій Жежера, Валентина Заболотна, Кіра Пітоєва–Лідер, голова Спілки кінематографістів Сергій Тримбач...
«Прихід до Центру Ганни Веселовської ніяк не змінив напряму його діяльності, ... навпаки, інтенсифікував роботу цієї науково–дослідної установи та був відмічений започаткуванням наукових і театрально–експериментальних проектів, — iдеться у цьому листі.
— Перші кроки Ганни Веселовської на посаді директора продемонстрували громадськості концептуальність стратегії керівництва: були реалізовані кілька всеукраїнських та міжнародних проектів, що отримали резонанс у професійному середовищі країни. Міжнародний театрально–освітній проект «За лаштунками», Фестиваль молодої української режисури імені Леся Курбаса, спільний українсько–французький проект «Обережно, крихке!», Всеукраїнська науково–практична конференція «Актуальне мистецтво: презентація сьогодення» — лише деякі з них. Розпочато роботу над медіа–архівом Леся Курбаса, підписано угоди про співпрацю з різними науковими, мистецькими та освітніми установами, серед яких Центр імені Вс. Мейєрхольда (Москва). На сьогодні в Центрі під керівництвом Веселовської триває підготовка до сценічних читок нової української та англійської драматургії спільно з лондонським театром Royal Court».
А поки ініціативна група збирала підписи під листом, представники іншого табору цього конфлікту зверталися до Мінкульту з вимогою звільнити Ганну Веселовську з посади директора Центру Курбаса. Була створена комісія, яка виявила певні порушення в діяльності директора Веселовської. За неофіційною інформацією, наказ про звільнення вже підписано, хоча на сайті Міністерства культури цього документа поки що немає... Крапку в історії, яку її фігурантам щиро рекомендували не виносити на публіку, — знаю керівника одного із столичних театрів, який сказав наступне: «Дівчаткам треба було сісти за стіл і всі ці питання проговорити тет–а–тет», — ставити зарано. Про звільнення пані Веселовську поки що ніхто не повідомляв, якщо ж це станеться — цілком імовірно, Ганна Іванівна оскаржуватиме рішення в суді. А значить, далі буде... Про мікроклімат у самій установі, яка має світове визнання, годі й говорити (кажуть, останнім часом сюди навіть навідувалася «швидка» — фігуранти конфлікту не витримували градуса дискусії). А ще у цьому контексті доречно згадати «театралів», які кілька років тому намагалися прибрати до рук приміщення Центру Курбаса на вулиці Володимирській. Тоді від рейдерів, які вдиралися до Центру зі словами «а де тут Курбас, треба з ним перетерти», вдалося відбитися, мобілізувавши ту ж громадськість і примусивши владу згадати про те, що саме вона має гарантувати своїм громадянам дотримання норм закону. Зараз, коли колектив зосереджений на зовсім інших проблемах, ці діячі «від театру» можуть знову згадати про такий симпатичний будиночок у самісінькому центрі Києва, який замість того, щоб займатися театральними інноваціями, міг би приносити непоганий прибуток якійсь цілком конкретній людині...
Ірина Чужинова,
науковий співробітник Центру Курбаса, театрознавець:
— Той сценарій, який розігрують зараз прибічники Неллі Корнієнко, називається «знищення Ганни Веселовської у будь–який спосіб». Брехня, плітки, лавина не підтверджених документально заяв і звинувачень — усе це регулярно вже кілька місяців поспіль транслюється ними в інформпростір України. Ведеться планомірна кампанія зi знищення наукової репутації та фахового авторитету Ганни Веселовської. На щастя, і репутацію, і авторитет, здобуті роками щоденної копіткої праці, не так легко змішати з брудом, на щастя, знайшлося кілька десятків діячів культури, які стали на захист Ганни Веселовської і звернулися з відкритим листом до міністра культури. Особисто мене вражає, чому шановні колеги під чуйним керівництвом Неллі Корнієнко оббивають пороги Мінкульту, вимагаючи із транспарантом у руках, ніби жебраки, милості можновладців? Чому не звертаються до суду? Натомість продовжують руйнувати реноме Центру Курбаса, ставлять під сумнів завтрашній день цієї установи.
Неда Неждана,
керівник відділу драматургічних проектів
Центру Курбаса:
З кінця лютого почався конфлікт, який вилився у звернення до Міністерства з вимогою звільнення Ганни Веселовської, що ґрунтується на фактах, документах і свідченнях, та протестні акції як у самому Центрі, так і під Міністерством культури. Причини протистояння численні: зміна стратегії, заниження науково–творчого рівня, порушення законодавства, фінансова криза, погіршення морально–етичної атмосфери, іміджеві втрати. Головна причина протестів — радикальна зміна стратегії і перетворення інноваційного науково–творчого Центру на прокатний майданчик з технічним персоналом і статистичним відділом. Нове ще не означає новаторське. Проголошена директором «ефективність» та «структуризація» в реальності обернулася тотальною по суті «радянською» бюрократизацією та адміністративним хаосом. За останні півроку без розгляду заблоковано музичну лабораторію Р. Гриньківа. Звільнено всю групу «ТанцЛабораторіуму» Л. Венедиктової за день до прем’єри вистави «Експертиза». Оголошено закриття візуальної лабораторії С. Сукненка, яка працювала 9 років. Фактично зупинився видавничий відділ. Майже півроку вперше не були затверджені наукові теми. Творчі проекти здійснюються або всупереч, або за повного ігнорування адміністрації і складають нині відсотків 20. Зокрема, драматургічний і культурологічний відділи здійснюють проекти, вкладаючи власні та приватні кошти. А значна частина «ноу–хау» нового директора насправді «запозичена» — наприклад, фестиваль молодої режисури, співпраця з В. Гійомом та Лондонським театром Роял Корт — розпочато не Г. Веселовською, а Н. Корнієнко та опозиційним колективом, нині повністю дезінформованим і усунутим від реалізації цих проектів.
Надзвичайно складна і фінансова ситуація, яку ніяк не вирішував директор, — урізання і так мізерних зарплат, безпідставні переведення і звільнення. Атмосфера в Центрі стала нестерпною: скандали, погрози, фізичний тиск, а особливо брехня директора, ясна річ, не сприяють «ефективності». А виявлені факти наукового плагіату, по суті інтелектуальної крадіжки, Г. Веселовської, засвідчені Н. Чечель та С. Васильєвим, неприпустимі для доктора наук... Але для міністерства найбільш переконливими виявились порушення директором трудового законодавства, що й стало підставою розірвання контракту.
За новим статутом, керівника Центру обирають, а не призначають, тож співробітники боролися і за своє право на конкурс і чесний вибір. Гадаю, ця ситуація стала значним уроком для Центру Курбаса у цілому і виявила приховані проблеми, які потребують перегляду в майбутньому. Центр потребує свіжого вітру перемін, але зважених і конструктивних.
У Єгипті живе понад 100 мільйонів люду, третина всього арабського світу. >>
В Івано-Франківську з 12-го по 15 вересня тривав мультижанровий фестиваль «Харків: (не)релокована культура», який організовувала Національна спілка театральних діячів України за підтримки Українського культурного фонду. >>
У столиці проходить 35-й Міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест». >>
За перші двадцять років незалежности кількість українських перекладів з арабської коливалася навколо 2%. >>
Найбільшу картину в Україні створив український художник Петро Антип – вона розміщена в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку. >>
Львів і всі учасники готуються до відкриття культового міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев-2024», який проходитиме з 3-го по 10 жовтня. >>