Прочитав «Лист Тимошенко» з Качанівської колонії... Враження склалося гнітюче. Тільки всі ми винуваті в тому, тому й тому. Це ВОНИ (Партія регіонів) не змінилися, їм більше не вірять ні свої, ні чужі. Це ВОНИ утримуються при владі за допомогою різних маніпуляцій.
Судячи зі стилю листа, хтось складав його для Юлі Тимошенко. От якби листа обмірковувала вона сама, то починався б він із каяття і виглядав приблизно так:
«Це я збагатилася на різних оборудках, тримаю гроші в офшорах, не декларую свої статки та не плачу податки. Це я дала згоду співпрацювати з ФСБ , коли мене затримали в аеропорту Росії в 1995 році з сотнями тисяч доларів (свідчення генерала контррозвідки, Героя України, народного депутата Григорія Омельченка).
Це я з першого дня інавгурації Ющенка протидіяла йому в усьому, не гребуючи найзухвалішими методами. («Ми починаємо нині формувати не тимчасовий уряд, як дехто вважає, а справжній уряд народної довіри. Він буде урядом Президента Віктора Ющенка в майбутньому», — фарисеїла Тимошенко 3 грудня 2004 року).
Це я скликала в Кончі–Заспі зібрання в ніч із 7 на 8 вересня 2005 року, аби неконституційно відсторонити Президента.
Це я розпочала розвал коаліції «Сила народу» за підтримки ПР і КПУ.
Це я вважала себе натхненницею Майдану, та помилилася, а тому й зробила все для його дискредитації.
Це я на посаді Прем’єра загравала з Путіним, задоволено хихотіла з його зневажливих слів на адресу Президента і не допустила Ющенка у 2008 році зі щорічним звітом до Верховної Ради.
Це я клялася у вірності демократичному Президенту Ющенку і тут же його зраджувала, ще й саботувала виконання указів («Жоден указ Президента Ющенка не був виконаний урядом Тимошенко більш як на 20%», — Микола Жулинський).
Це я підписала з Путіним ганебні для України газові угоди під газпромівським гіпнозом.
Це я завадила киянам обрати достойного мера на позачергових виборах, просуваючи нерейтингового пастора Турчинова.
Це я з Луценком назбирала до БЮТ і НС купу політичного сміття (тушок), яке при першій нагоді «стушкувалося» з владою, чим допомогло ПР зробити антиконституційний переворот і привести до всевладдя Януковича. («Минуле забувається. Стукачі, провокатори, спекулянти всіх країн — єднайтесь!» — застерігав БЮТ на початку 2008 року політичний в’язень ГУЛАГу, філософ і письменник Євген Сверстюк. Як у воду дивився!).
Це я не визнала вибір народу — не признала Януковича переможцем на виборах–2010.
Це я, громадянка України, по–хамськи поводжуся з прокурорами, суддями, працівниками пенітенціарної служби, відчуваючи підтримку кремлівської влади і її європейських прибічників.
Це я з недосвідченості не погодилася підписати у серпні 2006 року «Універсал національної єдності», започаткований Президентом, бо рвалася до всевладдя, тож нині «ще раз прошу політиків усіх таборів... зібрати всеукраїнський «круглий стіл»...»
Це я, це я, це я... Тож прийміть, люди добрі, моє каяття за щире визнання помилок і дозвольте мені поруч із вами боротися з неугодним нам режимом, узурпованим ПР і КПУ.
Молитиму Господа, щоб хоч крихта вашої мудрості передалася й мені. Віднині щиро ваша, Юлія Тимошенко».
Після такого покаяння я б словам Тимошенко повірив.
А що маємо? Заяву Тимошенко про невисування єдиного кандидата в президенти від опозиції до першого туру — намагання посварити хитку коаліцію передвиборчим «одкровенням» та залишити собі місце «в строю».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
