Таємниця «золотого ключика» Миколи

20.06.2013
Таємниця «золотого ключика» Миколи

У ці дні на вулицях Києва маємо всі ознаки початку активної кампанії з виборів мера міста. В усіх районах тішать око сотні білбордів із гаслом «Владу — киянам! Микола Катеринчук» із зображенням ключа в намальованій руці (кияни вже встигли прозвати цього кандидата «Буратіно»). Ватаги молодиків то тут, то там розмахують білими прапорами аналогічного дизайну. На світлофорах та біля підземних переходів хлопці й дівчата роздають водіям і перехожим буклети від імені Катеринчука із великим заголовком «Попов! Давай, до свидания!» На інтернет–сайтах повсюдно спливає реклама із промовою Катеринчука. Він закликає очистити Київ від «донецьких», супроводжуючи це малюнком уже не ключа, а щура, якого міцна рука цупить за хвоста. А в минулі вихідні паркани обліпили агітаційні плакати в тій самій кольоровій гамі — біле. Чорне, червоне — з характерними елементами чорного піару «Геть Попова і Порошенка!» Очевидно, що й це — справа рук нардепа від «Батьківщини» Катеринчука, який хоче стати єдиним кандидатом опозиції на виборах міського голови (а наразі все йде до того, що опозиція підтримає кандидатуру Петра Порошенка).

Попри роз’яснення Конституційного Суду щодо доцільності проведення виборів міського голови Києва аж у 2015 році, Верховна Рада все–таки може домовитися і призначити їх на серпень або жовтень цього року. Тож поки дата виборів «витає в повітрі», підтриманий потужними фінансовими колами (якими?) Микола Катеринчук узявся за свою активну розкрутку.

 

Опозиція проти опозиції,
олігархи проти олігархів

Відповідно до даних соціологів, за мерським рейтингом у Києві лідер Європейської партії України Микола Катеринчук з 3% іде лише на п’ятому місці після Віталія Кличка (36%), владного кандидата Олександра Попова, який зараз керує містом від імені Партії регіонів (17%), незалежного нардепа Петра Порошенка (11%) та БЮТівця Миколи Томенка (5%). Однак Кличко точно не піде в мери, адже має чіткий орієнтир на вибори Президента України. А грошовитий Петро Порошенко хоч і увійшов у довіру до об’єднаної опозиції, однак має нехороше реноме як «подільник» «Регіонів» та міністр їхнього уряду в недалекому минулому. Тож боротьба за звання висуванця опозиції має бути запеклою. І Катеринчук її почав.

На згаданих плакатах із перекресленими обличчями Попова й Порошенка піарники Катеринчука називають пана Петра «одним із «батьків–засновників» Партії регіонального розвитку, яка з часом перетворилася на нинішню ПР», і це теж правда. Зараз він «несправедливо і неетично» використовує опозицію, будучи неспроможним виконати її тактичні й стратегічні завдання. А в. о. мера Попову — «маріонетці донецьких» — автори плакатів нагадали, що його в Києві ніхто не чекав і не обирав, і в управлінні столицею в нього суцільні провали — від «снігового апокаліпсису» до афери з італійськими каштанами.

Киянам, які поскаржилися на Катеринчука за масову розклейку плакатів, він пояснив у своєму «Фейсбуці», що в Європі «плакатування» є досить поширеним і становить звичну частину міської та політичної культури. З цього починають політичну кар’єру молоді партійці. «Плакат дає змогу звертатися до людей напряму, минаючи будь–які спроби цензури з боку влади. Це особливо цінно, тим більше в таких умовах, які склалися сьогодні в Україні», — зазначає нардеп.

Незалежний народний депутат Олесь Доній, якого відносять до неформальної «групи Порошенка», в коментарі «УМ» так говорить про виступ Катеринчука проти Петра Порошенка: «З формальної точки зору, київські вибори не оголошені, але кожен з політиків має право висувати свою кандидатуру на будь–яку виборну посаду. І якщо не вистачає двомісячної компанії, то політик може спокійно пропонувати себе протягом цілої каденції у Верховній Раді. Але я завжди виступав і виступаю проти «чорного піару». Можу це сказати як людина, проти якої найбільше з усіх 125 виборчих округів використовували різноманітні «чорні» технології. Я вважаю, що кожен повинен агітувати сам за себе позитивною діяльністю і рекламою. Здається, на цей момент в опозиційному середовищі прийнята неправильна тактика дискредитації опонента замість пропонування позитивних програм».

Позитивна ж реклама Миколи Катеринчука виявилася начебто фальшивкою. Річ у тім, що, на додачу до інших агітаційних матеріалів, днями в Києві роздавали ще й газети під гаслами Катеринчука із закликом обрати «європейського мера». Однак світлий образ кандидата був навмисно гіперболізований. «За визнанням моїх колег, я став одним із найяскравіших депутатів того скликання», «а серед тих, із ким у мене склалися теплі робочі стосунки, слід назвати таких людей — Даля Грібаускайте, Дмитро Медведєв, Броніслав Комаровський, Сильвіо Берлусконі... Це всі цікаві люди, і це мій рівень, — розповідав несправжній Катеринчук у цих агітматеріалах. — Особисто проти мене працювала вся машина кучмізму, але моя воля не була зломлена, і народ проголосував за мене».

Справжній лідер Європейської партії у «Фейсбуці» висловив... слова подяки невідомому спонсору, який розповсюджує фальшиві газети про нього.

А дійсно, п’ять років тому Микола Катеринчук провів до міськ­ради невелику фракцію Блоку Катеринчука. Але на першому ж засіданні три з п’ятьох депутатів, проголосувавши за Олеся Довгого на посаду секретаря Київради, «тушкувалися» у фракцію Блоку Черновецького. Блок Катеринчука наказав довго жити, виступивши помічником казнокрадів і з «молодої команди» «Льоні–Космоса».

У народні депутати торік Катеринчук обрався на Вінниччині, однак одразу оголосив про мерські амбіції для Києва. Він різко протиставляє себе олігарху Порошенкові, «для якого політика — це бізнес». При цьому експерти зазначають, що серед спонсорів Катеринчука вочевидь є значно більш наближені до влади олігархи.

«Це як кинути задля молодшої дружини дружину старшу»

«Ще не відомо, чи будуть вибори в цьому році, але бачимо масовану атаку білбордів Катеринчука, маємо велику кількість листівок. Напевно, його політтехнологи вирішили: чим раніше розпочнеш, тим легше буде потім, безпосередньо під час проведення виборчої кампанії. Жоден інший кандидат такої цілеспрямованої інформаційно–пропагандистської кампанії ще не починав», — зауважив у коментарі «УМ» політолог Ігор Жданов, оцінивши шанси Катеринчука на перемогу як не дуже великі. — Якби він міг стати єдиним кандидатом від об’єднаної опозиції — це був би великий бонус, адже для кандидата в Києві — це апріорі знак якості. Однак його статус як кандидата не визначений, тому прогнозувати результат досить важко».

«Така завчасна виборча кампанія почалася тому, що в авторів цієї політтехнології наближаються відпустки і їм потрібні гроші на ці відпустки, — вважає політолог Костянтин Матвієнко. — Що стосується особи Катеринчука, він взагалі ніколи не проявляв себе як мудрий політик — це ширма, бренд, фейс, який користується насамперед даними своєї зовнішності, а тоді вже намагається позиціонувати себе як людина, яка чогось варта в політиці. Зрештою, є така обставина: Катеринчук має свій виборчий округ на Вінниччині. Виборці його обрали на п’ять років. Просто непристойно кидати одну територіальну громаду заради іншої територіальної громади. Це як кинути задля молодшої дружини дружину старшу». n