У столичних мітингах російського літературного бомонду, річницю яких у вигляді невдалої революції на Болотній площі щойно відзначали у Москві, бадьорить аж ніяк не тема сфальсифікованих виборів. Для тамтешньої тусовки і мережевої спільноти головним завжди було інше. Література і революція — ось так по–ленінськи завзято звучить гасло нинішніх стосунків інтелігенції з владним режимом.

...Мабуть, востаннє він бачився зі своїми колегами на черговому З’їзді кінематографістів, що відбувся наприкінці квітня. Сидів тоді у президії, мудро споглядаючи на завзяте протистояння корифеїв та молоді, сумно кивав головою, коли голова Спілки кінематографістів Сергій Тримбач зачитував чималий список проблем, які доводилося вирішувати, і ... відчував, що це його останній з’їзд. Своїм передчуттям режисер поділився з Іваном Драчем, а вже за тиждень, 2 травня, ЗМІ облетіла сумна новина — на 85­му році життя помер Микола Мащенко. Учора з ним попрощалися у Будинку кіно...

Презентація нашого кіно у Канні цього року стане шостою поспіль. Здобутки вітчизняної кіногалузі та співпраця з інвестицією у майбутнє (як­то копродукція або міжнародний прокат) стануть головною ціллю української делегації, що вже за тиждень відкриє «кінопосольство» України на території найбільшого світового кінофоруму. Український павільйон на Каннському кінофестивалі стане чи не єдиним місцем, де гості зможуть познайомитись з нашою кінематографією. До основного конкурсу не потрапила навіть велика українсько­французько­вірменська копродукція «Параджанов».

Якось київський поет–неокласик Юрій Клен читав журнал «Життя й революція» за 1932 рік. І там він знайшов ось такі «модні» віршовані рядки: «Бомби нам би / лобом би і амба / а бабам би бублики...» Клен іронічно посміхнувся: «пролетарська поезія», що й казати! «Порівняймо рецепт дадаїста Трістана Цари, як писати вірші, — подумав він: — узяти газету, дрібно покраяти, перемішати шматочки в капелюсі, витягувати і по черзі занотовувати слова. Я певен, що вірші, писані за таким рецептом, були б у сто раз талановитіші від щойно цитованих, бо вірю в мудру логіку сліпого випадку, проти якої логіка вихарашаного інтелекту — ніщо». Чудова думка! Але, дорогий читачу, я згадав її не для того, щоб поговорити про «бомби нам би» чи дадаїстський «метод нарізок» (сut–up technique), який згодом справив відчутний вплив і на літературу, наприклад на «бога» бітників Берроуза, і на малярство, і на кіно, і на музику «техно», «індастріал»... Ні. Я хочу звернути вашу увагу на те, що поет вірить у «мудру логіку сліпого випадку». Цю логіку в нас найчастіше звали «долею» або «фатумом».

Саме так виглядає конкурсантка Злата Огнєвич та її таємний друг, що супроводжуватиме українську співачку на сцені під час виступу. Подробиці шоу Огнєвич розповіла 3 травня перед відльотом: «Номер буде цікавий, зі мною буде на сцені чотири бек–вокалісти, одного з них визнано одним iз кращих джазових голосів світу. А ще ми веземо сюрприз. Буде велетень».