Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Поетка вручає своїй патронесі Людмилі Янукович примірник книжки віршів «Ріка життя». Фото з сайта belarus.dn.ua.
Пенсіонерка Зоя Цикунова зуміла зробити таке, що дружина Президента Людмила Янукович уперше за останній майже рік постала перед телекамерами і навіть дала короткий брифінг у Донецьку, в кулуарах обласної бібліотеки. Саме там минулої п’ятниці проходила презентація збірки віршів Зої Цикунової «Ріка життя». Один авторка присвятила жінці, під патронатом якої і побачила світ ця брошурка. А замовником збірки виступила обласна громадська організація «Культурно–просвітницьке товариство білорусів «Неман».
Вірш–посвята Людмилі Янукович називається просто і зрозуміло, без усілякої буржуйської політкоректності — «Кращій жінці». Написаний у стилі радянських од вождям. Метафори тут прості і зрозумілі. Авторці, яка побачила в жилах Людмили Олександрівни «княжу кров», «перша леді» здається «ангелом, що над народом в’ється», «цілющою рікою», яка «відтягне від могили» старика та будь–якого іншого нужденного. «Скромна, проста, сповнена витонченості», зразкова дружина і мати, подруга муз — такою постає Людмила Янукович. На презентації, відео з якої вміщено на Youtube, таку думку підхопили й очільниці бібліотеки, підкреслюючи: «Ви завжди допомагаєте простому народу». Може, символічно, що Донецька обласна бібліотека названа ім’ям ще однієї великої соратниці великого лідера — Надії Крупської.
Пані Янукович, «ізящества полна» (все в тон: під колір обличчя підібрано сірий строгий костюм і сіро–оливкову блузку), прокоментувала донецьким журналістам, що «дуже любить» творчість Зої Цикунової, «люблю її, як матір». На запитання, чому вирішила опікуватися збіркою віршів цієї поетки, Людмила Янукович відповіла: «Я допомагаю їй...». Хтось невидимий з–за кадру підказав: «За покликом серця». «За покликом серця, — упіймала підказку на льоту «перша леді». — Я намагаюся допомагати всім. До мене приходять листи з усіх куточків України... Іноді й на двох подіях на день буваю». Цим і обмежилося коротке спілкування з журналістами. Дружина Президента двічі вклонилася і повторила: «Спаси вас Бог».
Сайт видання «Новості Донбасса» інформує, що Зоя Цикунова не вперше спрямовує свого пегаса в бік політиків, наприклад, перед виборами–2012 поетизувала Олександра Бобкова, якого врешті–таки було обрано депутатом Верховної Ради, — «Отдай Бобкову голос свой,/ И обретешь в жизни покой».
Подружжя Януковичів має пієтет до донецьких римарів, які творять у подібному стилі. Доречно нагадати, що одним з улюблених поетів Віктор Янукович називав раніше не Шевченка, приміром, чи Пушкіна, і навіть не Анну АхмЕтову, а свого земляка Бориса Білаша, якому в серпні 2011–го присвоїв звання Героя України. Це автор відомих куплетів «Если стану я нардепом,/ Обеспечу свій народ/ Салом, яйцами и хлебом./ Пусть потешит свой живот».
Недаром в ее жилах княжеская кровь.
Об этом говорят повадки ее, стать!
С молитвой к Господу дарит свою любовь.
Прекрасная жена, заботливая мать.
От сердца к сердцу льет любовь она,
Не зря Людмилою зовется!
И добродетели ее не видно дна,
Она, как ангел, над народом вьется.
Услышав зов ребенка, старика,
И тех, кто потерял здоровье, силы.
Своей заботой, как целебная река,
Продлит их век, оттащит от могилы.
Скромна, проста, изящества полна,
Делами помогает людям.
Для них не жалко ей ни времени, ни сна,
Служить готова им и в праздники, и в будни.
Ей песня помогает жить,
Любовь к искуству, муж любимый, дети.
Они дают ей силы мудрой быть,
И лучшей женщиной на свете.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>