«Депортовані» каштани

12.04.2013
«Депортовані» каштани

Хрещатик 1980 року потопав у зелені каштанів. Фото з сайта future–ua.org.

Позавчора працівники «Київзеленбуду» посадили перші 70 деревець iз майже трьох сотень запланованих. Але для того, щоб висадити новi рожевi каштани, перед цим довелося провести, як це називають у «Київзеленбудi», капiтальний ремонт зелених насаджень. Тобто 36 старих, так званих аварiйних, каштанiв довелося викорчувати, а крiм того вирiшено було «депортувати» ще 65 цiлком здорових каштанiв та лип (їх пересадили у менш престижний район Києва). Багато киян iз цим не згодні. У соціальних мережах люди обурюються, що з примхи столичної адміністрації Хрещатик позбавили дорослих каштанів і замінили їх саджанцями, головне — очевидно, що критичної потреби у цьому не було. Чому «капітальний ремонт зелених насаджень» провели не делікатно, точечно і поступово, а масово, — киянам так ніхто і не пояснив.

Валерій Кодецький, генеральний директор компанії UDP, яка подарувала місту 115 саджанців, зазначає, що їхні каштани, куплені в Італії, краще захищені від шкідників і різних хвороб, на які страждали ті, що досі росли на Хрещатику, — кінські каштани. «Це зрілі восьмирічні дерева, які вже заввишки 3,5—4,5 метра, з потужною кореневою системою, — переконує гендиректор «Київзеленбуду» Михайло Царенко.— У нас є запас саджанців на випадок, якщо окремі дерева не приживуться». Як і будь–який товар, нові каштани Бріоті, за словами пана Царенка, продані з гарантією — на один рік. Одне дерево коштувало разом із доставкою близько 6 тисяч гривень. І хоч платив за саджанці вищезгаданий спонсор, зі столичної казни також виділено кошти, і чималі — 3 млн. гривень.

«Київзеленбуд» обіцяє роботу з «каштанізації» Хрещатика закінчити до першого травня і запевняє: «італійці» зацвітуть уже цієї весни.

«Але ж це будуть не традиційні білі каштани. Це ж зовсім інші, рожеві. Аура Хрещатика зміниться. Не думаю, що аж так треба було міняти «колір» каштанів», — сумує художниця Наталя Пчілка, яка понад 30 років мешкає в Києві.

Кореспонденти «УМ» про­йшлися Хрещатиком після «толоки», влаштованої там у середу за участі голови КМДА Олександра Попова. Купа дерев чекали своєї черги, аби «пірнути у лунку», лежачи на лавках. Перехожі з цікавістю їх роздивлялися. Один хлопчик навіть спробував відламати собі гілочку, але мама вчасно відтягнула дитину подалі. Потихеньку їздить трактор iз чорноземом, яким притрушують посаджені каштани, ще одна вантажівка з краном розвозить саджанці. Працівники «Київзеленбуду» обережно знімають плівку–покриття, що захищала коріння, і втрьох встановлюють дерево в яму.

Один iз працівників віді­йшов на «перекур». Не марнуємо нагоди поговорити. «Спочатку викопується ямка, — пояснює «УМ» Василь. — Потім робиться спеціальна подушка з піску та керамзиту, аби трималася волога в корінні. Після цього кладеться чорнозем, який береться зі спеціального кар’єра. Саджаємо дерево і зверху ще трошки підсипаємо чорнозему».

Микола Петрович, пенсіонер, що живе неподалік Хрещатика, спочатку зрадів побаченому. Коли ж дізнався, що каштани італійські, сплюнув. «Дожилися, навіть своїх каштанів не можемо виростити, — обурюється чоловік. — І нехай не розказують про міль і хвороби. Якби хотіли, жодне дерево не постраждало би. Тут, мабуть, махінації якісь».

Простодушній, на перший погляд, думці пенсіонера досить швидко знаходимо підтвердження. Наприклад, таке: науковці роками били у всі дзвони, закликаючи комунальників відмовитися від посипання взимку технічною сіллю центральних вулиць, і насамперед Хрещатика, адже це невпинно і повільно отруювало «старі» каштани. Два роки тому співробітник Наукового центру екомоніторингу і біорізноманіття мегаполісу при НАН України, доктор біологічних наук Олена Луцишин розповідала «УМ», що вміст технічної солі у ґрунті на Хрещатику в десятки разів перевищує допустимі для довкілля норми, і саме тому каштани та липи навесні вдягаються в пожовкле хворе листя. Про такі висновки досліджень, що тривали з 2007 року, науковці ставили до відома КМДА, але ніхто не дослухався. Тепер же Попов урочисто повідомив, що з наступної зими Хрещатик не посипатимуть сіллю — щоб не зашкодити росту нових саджанців. А те, що через сіль загинули старі каштани, вже і байдуже.

Сьогодні головна вулиця країни видається «лисою». Особлива порожнеча — на відтинку від майдану Незалежності до Європейської площі. Дві третини дерев пішли «під сокиру» або були «депортовані» з Хрещатика в парки на околицях міста. Чому і навіщо — киянам так ніхто і не пояснив.

 

ДОВІДКА «УМ»
Як каштани полонили Київ

Київ неспроста називають містом каштанів і не з доброго дива в Маріїнському парку цим деревам поставили пам’ятник, а на головному торті столиці красується каштановий листок. Зараз у столиці їх мільйон! Кожної осені вони скидають близько 30 тисяч тонн ядер, повідомляє сайт GuideKiev.com.

У Києві каштанові дерева почали розводити після скандалу. Трапилося це в 1842 році. Генерал–губернатор Бібіков наказав на честь приїзду коронованого гостя Миколи І прокласти нову вулицю Бульварне шосе (зараз бульвар Шевченка) і засадити її незвичними для Києва каштанами (їх, швидше за все, привезли з Угорщини). Пригнали близько п’яти тисяч солдатів. Але в ніч перед приїздом царя ті ж люди їх поспішно викопували, оскільки з’ясувалося, що Микола І любить пірамідальні тополі. Мешканцям шосе вдалося вкрасти кілька саджанців, які вони потім висадили в своїх дворах. Ось так у Києві і з’явилися каштани. А мода на каштани виникла у другій половині XIX століття. Багатії садили їх у своїх садах, щоб спостерігати красу цвітіння.

Є й інша версія. За нею, каштани в Київ привезли ще в 1825 році й уперше висадили на території Києво–Печерської лаври. Звідти їх і рознесли по місту кияни, адже молоді каштанові дерева ростуть швидко, цвісти починають ще в підлітковому віці, досить невибагливі (можуть рости буквально на глині, що для Києва дуже актуально), морозостійкі, дають багато тіні і красиві.

Цікаво, що на початку ХХ сторіччя плоди каштана були страшенно популярною їжею, різноманітність страв із цього продукту вражала: смажені каштани, мариновані каштани, салати з каштановим соусом, хліб, булки і печиво з каштановою борошна тощо.

У радянські часи каштан з’явився на гербі Києва. Зараз герб повернули до витоків, зобразивши на ньому Архангела Михаїла.

Нині найстаріші екземпляри каштана збереглися в Університетському ботанічному саду та на території Києво–Печерської лаври.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>