Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Бельмондо залишає відбиток своєї п’ятірні на Алеї зірок у Харкові, під час Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок». Травень 2011 р. Фото УНІАН.
Жан–Поль Бельмондо, легенда французького кіно, відзначив учора своє 80–ліття. Попри поважний вік актор і досі відповідає тому образу чарівливого і маскулінного правдоборця, який склався завдяки багатьом його кіноролям і насамперед — ролі зрадженого державою месника–спецагента у «Професіоналі». Це і досі чи не найвідоміша і найбільш улюблена, зокрема на наших теренах, французька кінострічка «з Бельмондо». «Я люблю цю стрічку. Такого потужного кіно нині, на жаль, не знімають», — сказав нещодавно сам актор.
Щодо театральних ролей, то найбільш запитаною була роль Сірано де Бержерака в паризькому театрі «Маріньї».
А ступив Жан–Поль на цю стежку в 17 років, коли зіграв в одному з паризьких театрів роль принца у «Сплячій красуні». Втім слави довелося чекати ще десятиліття. Її принесла участь у фільмі Годара «На останньому подиху» (1959), що ввійшла у скарбницю світового кінематографа як одна з перших стрічок «нової французької хвилі». Відтак доля не поскупилася на перші ролі: загалом Бельмондо знявся у 95 фільмах і був задіяний у понад 40 спектаклях. До речі, всі трюки в кіно Жан–Поль виконував сам, без дублерів–каскадерів.
Після 2001–го, коли актора розбив інсульт і він довгий час майже не міг говорити і ледве ходив, легендарний Бельмондо не знімався. Винятком стала картина, створена спеціально під нього, нагорода за зірковість, «за вислугу років» — це стрічка «Чоловік та його собака» (реж. Франсіс Юстер, 2003 р.).
Іронічний фаталіст, любитель і любимчик жінок — таким, схоже, він є і в житті. Скажімо, востаннє, коли мсьє Бельмондо побував в Україні, а це був травень 2011–го, фестиваль «Харківський бузок», його супроводжувала втричі молодша чарівна супутниця. А харківські прихильниці закидали Жана–Поля оберемками квітів.
Свої 80, за повідомленням французьких ЗМІ, Жан–Поль Бельмондо святкував камерно, у своєму паризькому особняку, в колі найближчих друзів та рідних. Опіки нащадків йому, певно, не бракує. В актора двоє дітей від першого шлюбу (53–річна Флоренція та 50–річний Поль) і десятирiчна донька Стелла — від другого шлюбу.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>