«Хай душа радіє з того світу...»

«Хай душа радіє з того світу...»

Позавчора у столичній Українській драмі співали осанну фундатору Театру імені Франка Гнатові Юрі. І хоча за хронологією «франківці» трохи не встигли — один із фундаторів цього театру народився 8 січня 1888 року — але цю прикрість вони сповна компенсували своїм щирим ставленням до спеціального проекту, який назвали «Життя і сцена». Автор сценарію та режисер Дмитро Чирипюк призначив розпорядником дійства Богдана Бенюка. Як і для Гната Петровича, для Бенюка однією із визначальних є роль Швейка в однойменному спектаклі.

Критика критики

Критика критики

Може, книжок літературної критики й виходить менше, аби треба для осмислення і сучасної літератури, і — на вищому рівні — феноменів масової свідомості. Та коли порівняти чи не з суцільною пустелею на цьому полі років сім–вісім тому... А от досліджень власне критики, її модерних метаморфоз та нових векторів, — таки одиниці. Останньою — та не останньою за значенням — з цих одиниць є книжка Петра Іванишина «Критика і метакритика як осмислення літературності» (К.: Академія, 2012).

Поговорити з Малевичем

Поговорити з Малевичем

«Я, Анатоль Федірко, не пишу вербальних сумнівних концепцій арт–проектів, я просто відчуваю себе онуком К.Малевича, який мені, студенту Київського державного художнього інституту, міг би читати лекції в Києві, 1928 року», — заявив київський художник Анатоль Федірко. 4 квітня, за кілька днів до свого 55–річчя, Анатоль Федірко презентував у галереї «СовіАрт», що на Андріївському узвозі, виставку «Супрематична Україна». (Нагадаємо, що зачинателем супрематизму — напряму модерного мистецтва, що виник на початку ХХ ст., вважається уродженець Києва Казимир  Малевич).

Все одно Професіонал

Все одно Професіонал

Жан–Поль Бельмондо, легенда французького кіно, відзначив учора своє 80–ліття. Попри поважний вік актор і досі відповідає тому образу чарівливого і маскулінного правдоборця, який склався завдяки бага­тьом його кіноролям і насамперед — ролі зрадженого державою месника–спецагента у «Професіоналі». Це і досі чи не найвідоміша і найбільш улюблена, зокрема на наших теренах, французька кінострічка «з Бельмондо». «Я люблю цю стрічку. Такого потужного кіно нині, на жаль, не знімають», — сказав нещодавно сам актор.

Шукати світло навіть там, де тінь

Шукати світло навіть там, де тінь

«Французька весна», яка зараз триває в Україні, за великим рахунком, виконує просвітницьку функцію. Нас знайомлять iз найкращими новинками сучасного французького мистецтва, культурними рефлексіями та трендами, аби ми склали своє уявлення про його рівень і потенціал, співставили з тим, що відбувається на українських мистецьких майданчиках. У цьому контексті фігура драматурга Еріка–Емманюеля Шмітта справді стоїть наче трохи осторонь — хто–хто, а він точно представлення не потребує. Шмітт давно і впевнено утримує лідерство популярності серед сучасних авторів театру, його книги перекладені сорока мовами, а п’єси активно ставлять в усьому світі. Вистави за творами Шмітта — «Загадкові варіації», «Маленькі подружні злочини», «Фредерік або Бульвар злочинів», «Оскар і рожева пані» — є в репертуарі багатьох українських театрів. А тому зустріч із французьким літератором, що пройшла у Молодому театрі, перетворилася на милу бесіду добрих знайомих. Причому позитивний, доброзичливий тон цьому рандеву задав саме Ерік–Еммануель, людина не лише талановита, а й, як з’ясувалося, щира, відверта, з прекрасним почуттям гумору і без жодних натяків на зіркову хворобу.

З пуантами — на вихід!

З пуантами — на вихід!

Стосунки прем’єра українського балету Дениса Матвієнка з Національною оперою України ніколи не були безхмарними. Двічі йому доводилося прощатися з цим театром, який, за логікою, мав би щосили триматися за танцівника такого рівня. Натяк на перемогу здорового глузду в історії стосунків Дениса та НОУ мав місце півтора року тому, коли тодішній міністр культури Михайло Кулиняк запропонував Денису Матвієнку очолити балетну трупу театру. Трапилося це на фестивалі Вадима Писарєва, а свідком розмови міністра й прем’єра світового балету була навіть Людмила Янукович.

Всі статті рубрики