Словом, шарж...

Стало вже традицією, що на відкритті виставки «Карикатуристи України» — шостої за ліком, цього разу присвяченої шаржам і озаглавленої «Парсуни», — підбиваються підсумки щорічного конкурсу імені Валерія Зелінського «Карикатура в українській пресі». Ясна річ, дипломанти конкурсу й учасники щойно відкритої виставки — часто–густо одні й ті самі особи, тому нікого не дратує, що ці два заходи поєднуються.

Переможцем за 2012 рік став Юрій Кособукін. Так вирішило авторитетне журі, очолюване Анатолієм Василенком, представляти якого потреби немає, у складі таких корифеїв, як художники Олексій Кохан, Олександр Міхнушев і Володимир Солонько, письменник, голов­ний редактор журналу «Перець» Михайло Прудник. Рішення це хоч і одностайне, та з присмаком гіркоти. Адже самобутній художник–карикатурист передчасно пішов від нас, і рідні його, які отримували «Золотий диплом», із сумом констатували, що тільки тепер усвідомили, з яким яскравим митцем, якою цікавою і духовно багатою людиною жили вони всі ці роки. «Срібні дипломи» отримали О. Гуцол і В. Чмирьов, «Почесні» — В. Адамович, О. Монастирський, Г. Назаров, С. Федько і О. Цуранова.

Те, що цього разу вибір організаторів виставки упав на шаржі, — знак, безумовно, добрий. Тобто це може означати, що з’явилася в Україні така собі «критична маса» об’єктів, які становлять інтерес для майстрів карикатурного жанру. Об’єкти ці не однозначні — от що цікаво. Герой одного з шаржів Володимира Солонька явно зараховує себе до сонму святих і рече, бровою не повівши: «Мер вам!». А у Олега Смаля не інакше як двійник цього «пастиря» на прізвисько Космос хвацько змагається на боксерському рингу з двома інопланетянами… А як по–різному побачили колоритну «прогресивну соціалістку» Анатолій Василенко й Олександр Міхнушев. Цей ланцюжок своєрідних «прочитань» відомих в Україні персонажів можна продовжити.

Олексій Кохан, Микола Капуста, Анатолій Василенко, Геннадій Назаров старанно, хоча й із позірною легкістю, вимальовують своїх героїв, не забуваючи при цьому про її величність деталь. Шаржі Олександра Міхнушева вражають портретною тотожністю, Сергія Федька — навпаки, стилізацією. Манери і почерки в учасників виставки так само різні, як і характери та політичні переконання тих, кого вони зображують у своїх роботах.

Залишилося зазначити, бо й далі описувати твори художників засобами мови — річ невдячна, що виставку розміщено у галереї «Майстерня» Центрального будинку художника на Львівській площі у Києві. Покваптеся сюди з візитом (вхід вільний) — не пошкодуєте.

Микола ЦИВІРКО