Диверсант на освiтянськiй нивi

14.03.2013

Після розвалу есересерії, працюючи на будовах Ханти–Мансійщини, нечастими вихідними мав змогу переглядати московську періодику. На обкладинці місячника «Молодая гвардія» надибав якось розцяцьковану парсуну нашого Святослава Войовника — в косоворотці, рудого, патлатого, бородатого — у серії «Русскiє святиє»... Колишнім комсомольським писарчукам, які ще 10—20 років до згаданої публікації знали лише єдиного «святого» — «всєгда/вєчно живова Лєніна», дорікати незнанням європейської історії — марна справа. Цi журналотворці, окрім шкільних «Історій СРСР», вузівських підручників з істмату/діамату, нічого не проглядали. Де їм знати про візантійські хроніки, в яких «прес–секретар» імператора Цимісхія Лев Диякон, який особисто зустрічався з нашим володарем, чітко описав його запорозький вигляд: на поголеному обличчi — козацькі вуса, на голеній голові — косацький чуб–оселедець. Русявим був, як переважна більшість русів–українців.

Про свідчення Л. Диякона згадували у своїх працях знані вітчизняні історики Микола Аркас, Михайло Грушевський, Дмитро Яворницький, Дмитро Дорошенко, Лев Силенко... Саме таким і зображали князя ілюстратори роману Семена Скляренка «Святослав» у підрадянських виданнях. Попри цензурний тиск видавці й художники відповідальними, чесними були перед співвітчизниками.

А це днями в одній зі столичних книгарень беру до рук сучасне (X., «Фоліо», 2012) перевидання твору Скляренкового і очам не йму віри... Замість козацького вождя–відчайдуха з палітурки виглядає патлата, бородата, пейсата проява, тільки, на відміну від «молодогвардійської», не руда, а жагучо чорнява...

Та побійтеся Бога, керовники «фоліовські», вкупі з художником Вдовиченком Є. (Євгеном? Євграфом? Єговою? Ініціал у вихідних даних не розшифровано) та «громадською радою» при видавництві ! Чи ваш бог брехати користі ради не забороняє? Ваші стосунки з вашим богом — ваша справа. Але на вашій брехні «наш» освітянський міністр, він же «голова громадської ради» при «Фоліо» за сумісництвом, планує виховувати підростаючі покоління українців... А ще табачниківський МОН (Міністерство освіти i науки) не монькається, впроваджує засяжнішу диверсію: всю шкільну бібліотеку світової літератури видає у тому ж улюбленому «Фоліо» на «язикє» для повзучої манкуртизації титульної нації... Тоді як є блискучi чи й геніальнi українськi переклади, когорти світового рівня перекладачів українських, зауважимо...

Дивує «куряча сліпота», що вразила очільників творчих спілок (насамперед письменників, журналістів, художників), академічних інститутів (Історії, Мови, Літератури найперше), потужного (за кількістю) ректорського корпусу, просвітян, якi «не помічають» діянь знахабнілого диверсанта на освітянській ниві...

Сергій КОВАЛЬ,
письменник, журналіст
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>