Залiзнi лабети вертикалi

14.03.2013

Ідеться не про фільм із Висоцьким, а про систему побудови влади. Недавно було продемонстровано надзвичайну «ефективність» президентської вертикалі: Янукович зняв трьох голів райдержадміністрацій Києва за неприбраний сніг. Кращими дороги не стали, але у багатьох з’явилося запитання: а може, задля дієвості треба підсилити вертикаль, щоб Президент звільняв двірників? Президентський нагляд за кожним реалізувати не просто, та ж він сам обіцяв дійти до кожного.

Вертикаль абсолютної влади — це традиція Російської імперії, на чолі якої стояли або «батечко цар», або «батько вождь». М. Костомаров зазначав: «Російське суспільство віддає свою долю... особі, все зобов’язано йому підкорятися.., все належить йому, безумовно, як наміснику Божому... Маючи безумовну владу над суспільством, цар є... повним володарем, власником усієї держави». Суть вертикалі дотепно змалював Т. Шевченко у поемі «Сон». Цар б’є «най­старшого в пику», той «меншого в пузо». Далі керуючий імпульс передається по ієрархічній вертикалі до найнижчого рівня, де адміністративна дрібнота «давай місити недобитків православних».

Для ментальності українського народу (на відміну від російського) притаманна не вертикаль iз концентрацією влади, а розподіл влади по горизонталі; в українцiв нiколи не було симпатій до «сильної руки». У цьому є як позитиви, так і негативи. Плюси — демократія, відраза до деспотії, але українська демократія часто переростала у внутрішню боротьбу, в анархію (Сірко, Махно тощо). Позитив є, коли механізм народної держави працює, але саме для її створення українцям, можливо, не вистачало «сильної руки». Державу вдалося створити сильній особистості Б.Хмельницькому; боротьба ОУН–УПА була б неможливою без залізної дисципліни. Українці готові підтримати сильну владу, якщо будуть впевнені, що вона, крім того, що сильна, буде ще й чесною, діятиме в інтересах народу та держави, а не у своїх особистих інтересах, заради особистого збагачення.

Нині монополізація влади сягнула небачених масштабів, на всіх щаблях розставлено «своїх» людей, переважно «донецьких». Пояснюють, що така вертикаль нібито необхідна для «стабілізації», але це спроба стабілізувати саму владу на невизначений строк, стабілізувати збагачення владної «еліти», її статки. Сильна вертикаль не сприяє розвитку економіки, навпаки, створює монополії, придушує «чужий» бізнес (малий бізнес вона зараховує до «чужого»). Вона не бореться з корупцією, а породжує її. Сильна вертикаль — це «керована демократія», за Путіним; вона не об’єднує країну, а роз’єднує її мовною, освітньою, культурно–інформаційною політикою. Нема успіхів і в міжнародній політиці, бо власні амбіції, власні антипатії перешкоджають введенню європейських цінностей, європейській інтеграції.

Цікаво, що донецька Партія регіонів боролася за владу, проголошуючи захист регіонів від диктату Києва,але коли вона підкорила Київ (адміністративну столицю, а не киян), то почала політику ще більшої централізації. У тому ж Києві ліквідовано виборні райради, владу здійснюють президентські адміністрації. Регіони взято у залізні лабети, місцеве самоуправління позірне, президентська вертикаль домінує, командує всіма гілками влади, включаючи судову.

Враховуючи, що сильна вертикаль не приносить успiхiв Українi, варто повернутися до демократії, бо людство нічого кращого не придумало. Треба створити виборне самоврядування від місцевого (села, райони) до регіонального, за центральною владою залишити лише наглядові функції. Треба зробити виборними суддів і присяжних, передбачити можливість відкликання депутатів і всіх виборних осіб. Треба всю владу поставити під контроль народу, єдиного «джерела влади», як сказано у Конституції. Перераховувати деталі демократичного устрою не варто: перед нами приклад Європи, до якої ми, згідно з законом, маємо прямувати.

Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>