Прочитав статтю І. Бондара–Терещенка «Я не люблю» про Володимира Висоцького («УМ» за 25—26 сiчня 2013 р.) . Усе нiби так, тiльки трошечки не так. Залишився неприємний осад, як пiсля читання творiнь Олеся Бузини.
Не варто, на мiй погляд, ставити в один ряд В. Висоцького i Башлачова, Кiнчева i Шевчука. Висоцького знали i знають усi. Не треба його принижувати (...«з музики тут, власне, три блатнi акорди...»). Та Висоцький на музику i не претендував — вiн називав свої пiснi вiршами, покладеними на ритмiчну основу. Цитую й оцiнку поезiї: «...що ж до вiршiв, то це не зовсiм поезiя... вiршi Висоцького... окремо вiд музики не сприймаються...» Ще й як сприймаються! Інакше не поширювалися б у саморобних друкованих зшитках.
І не було нiколи в нього вiри в «правильного Сталiна», як i в Анатолiя Жигулiна, iнакше не розстрiлювала б його компанiя портрет вождя. А те, що про Україну Висоцький не спiвав — що ж, насильно милим не будеш. Не зустрiлася, очевидно, в його життi людина, яка познайомила б його з болями та бiдами України.
Не хотiлося б, щоб стаття потрапила на очi комусь iз росiйських журналiстiв. Боюся, що не уникнути тодi нам уїдливих i таки справедливих звинувачень у хуторянствi. Думаю, що не варто І. Бондару–Терещенку претендувати на лаври О. Бузини.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
