Микола Сингаївський у нашій пам’яті залишиться одним із найвідоміших і водночас найнепрочитаніших поетів. Відомих — тому що за півстоліття його «Чорнобривці» стали не просто всенародним шлягером, а й частинкою нашої історії, ментальності.

Днями у штаб–квартирі Української служби порятунку Юрію Кириченку було вручено відразу дві міжнародні літературні премії — ім. Шандора Петефі (за книги громадянської та інтимної лірики) та ім. Міхея Емінеску (за яскраво виражений романтизований образ ліричної довершеності і національної свідомості).

У музеї «Пирогів» — снігу по коліна. На горі — самотня хатина, від якої спускається донизу різношерста і через це дещо дивакувата компанія: хокеїсти, учасники вертепу, юнаки, перевдягнені у костюми оленів, черниці та батюшка з кадилом, баби з вінками цибулі на шиї, малі діти в постолах, кожухах, а дехто — в сучасних пуховиках, моряки часів громадянської війни, готи, клоуни, старости, пов’язані рушниками, на шаленій швидкості пролітають біатлоністи...