Учора прем’єр–міністр Болгарії Бойко повідомив про свою відставку, що, відповідно, потягнула за собою відставку всього уряду. «Я не бажаю бачити кров на вулицях. Не бажаю бачити, щоб поліція Болгарії била будь–кого. Я не можу дивитися на закривавлений «Орлов мост». Кожна краплина цієї крові — це пляма на нас. Я не можу дивитися на парламент, який обнесли огорожею. Не такою була наша мета. Владу мені надав народ, сьогодні я її йому повертаю», — заявив Борисов — екс–мер Софії, який є главою правоцентристської партії ГЕРБ («Громадяни за європейський розвиток Болгарії»). Він керував урядом після переконливої перемоги на виборах у липні 2009 року. Учора Бойко Борисов закликав до саморозпуску також і парламент та до проведення дострокових виборів.

Польська державна залізниця (PKP) прагне позбутися своїх вокзалів, пояснюючи це браком коштів на їх утримання. Як повідомляє портал новин Польського телебачення, залізничники розглядають дві можливості — безкоштовно передати вокзали органам місцевого самоврядування або продати їх на комерційних засадах. Сьогодні PKP має майже 2,5 тисячі вокзалів, з яких нормально працюють лише 600 об’єктів. Тож, за словами директора з управління нерухомістю Польської держзалізниці Ярослава Батора, компанія хоче залишити у своєму розпорядженні тільки 220 вокзалів. «Вокзали, в яких зацікавлені органи самоврядування і які не мають комерційного потенціалу, ми спробуємо у якійсь формі передати місцевим органам. А ті, які не є привабливими ні для залізниці, ні для місцевої влади, і взагалі не надто гарні — зруйнуємо», — заявив Ярослав Батор.

Ви запитуєте, як життя в Ел–Ей? Як зав­жди — сонячно, тепло, привітно. Настрій роблять і сонце на небі, і люди на землі. Хоча, звісно, бувають дощі та заморозки, а градус суспільного розуміння може опуститися нижче бажаного. Каліфорнія — це поєднання південної життєрадісності й слідування рамкам закону, що притаманне здебільшого північним широтам. Такий собі кліматично–правовий оксюморон. З одного боку, каліфорнійці живуть у відповідності до теорії Монтеск’є (великою мірою дається взнаки Мексика під боком), з другого — будучи дітьми Вашингтона й Лінкольна, вони глибоко шанують право, інколи, як нам може здатися, аж занадто глибоко.