Ведучій Марічці Падалко дуже пасує статус мами. Вона з ним і вдома — з трьома дітлахами, і на роботі — коли веде «Маріччин кінозал» і «Матусин щоденник». Хоча більшість глядачів знає «головну маму «1+1» як ведучу «Телевізійної служби новин».
— Марічко, як вважаєте, чому саме вам запропонували бути «головною мамою» на «Плюсах»?
— Ви вважаєте, що я «головна мама» «Плюсів»?! Насправді не «Плюси» мене обрали мамою, а життя: за 3,5 року я народила трьох дітей. До речі, я не єдина багатодітна мама на каналі. У «ТСН» головний режисер Таня Терещенко — так само мати трьох дітей. І наш випусковий режисер «Сніданку з «1+1» Олена Морозова. Новини нашого каналу мають найжіночніше обличчя, а в команди, яка їх робить, думаю, — найбільше дітей у порівнянні з іншими новиннєвими службами українських телеканалів.
З одного боку, мені близькі дитячо–батьківські теми. З іншого — я вже певною мірою стала заручницею свого образу. Тому що глядач сприймає мене як вихователя іграшкової Мавпочки з «Маріччиного кінозалу» і ведучу, яка розповідає у випусках «Матусиного щоденника» у ранковому ефірі про те, як правильно годувати малюка. Тут я згадую російського ведучого Леоніда Якубовича, який не раз розповідав про свої мрії вести не «Поле чудес», а якісь інші проекти. Але глядач його сприймає уже більше двох десятків років лише в одній ролі.
Був період, коли мене всі навколо почали сприймати винятково як маму. І я особисто, будучи ведучою, почала себе відчувати тільки мамою, а не повноцінною творчою одиницею. Але потім отямилася. Як кажуть у відомій рекламі: «Ми — жінки, а не посудомийки». Зараз робота дає мені можливість відпочити від того, що відбувається вдома. За ранки на роботі, коли працюю у студії «ТСН», я втомлююся менше, ніж тоді, коли вранці лишаюся вдома. Незважаючи на це, материнство — найкраща, найблагородніша місія. За цю роботу платять не гривнями, не доларами, а любов’ю.
— Не виникало бажання робити «Маріччин кінозал» і «Матусин щоденник» по–іншому? Скажімо, перший проект — щоб основою були не мультики, а постановочні епізоди з дітьми. Випуски другого, напевно, можна було б зробити тривалішими.
— У нас з’явився новий продюсер «Маріччиного кінозалу» Юлія Жмакіна, ми збираємося видозмінювати проект. Найближчим часом програма виходитиме в іншому вигляді. Щодо «Матусиного щоденника»... У нас уже не перший місяць планується вихід прямоефірної щоденної програми для жінок. Питання зависло тільки тому, що не мали студії для зйомок. Тепер канал завершує переїзд iз приміщень, орендованих у так званому «олівці» Національної телекомпанії на Мельникова, у новий офіс на Подолі. Після облаштування першої студії для «ТСН. Тижня» і другої — для «Сніданку з «1+1», думаю, може отримати продовження родинна лінія телепрограм. Сподіваюся, рано чи пізно, проект з моєю участю з’явиться.
— Ви не сприймаєте роботу над проектами для дітей і мам як додаткове навантаження до основного заняття — випусків «ТСН»? Що вважаєте основним, пріоритетним?
— Якщо я чимось займаюсь, то не ділю роботу на головну і другорядну. Від початку вирішується питання: робити чи не робити. Коли мене тільки попросили вести ранковий випуск «ТСН», я задумалася: чи зможу до цього ставитися, як «доросла і досвідчена» ведуча? Що я мала на увазі? Чи зможу я, мати трьох дітей, ставитися до роботи за принципом : не жити роботою, а здавати себе їй в оренду, «ввімкнувши» в собі ведучу, а через кілька годин — «вимкнувши». Не виходить! Ще звечора «залажу» в інтернет, щоб подивитися, що зранку може відбуватися, щоб дати це у новиннєвий випуск. Списуюся з людьми, прошу: «Якщо щось станеться, наберіть мене, щоб ми могли першими дати інформацію»... Ввечері, перед тим як вестиму випуски «ТСН» у «Сніданку», я ще пізніше засинаю, ніж тоді, коли вихідна. Це погано — бо я не висипаюся. Але добре — бо протягом років не втрачаєш здатність жити роботою. Пам’ятаю, як мені, коли я тільки прийшла на канал, Алла Мазур казала: «Екран — як збільшувальне скло. У житті можна не помітити, яка людина, як вона ставиться до роботи, а екран покаже все». Коли ведуча просто читає новини, не вникаючи у суть, — помітно, глядач або бачить це на власні очі, або відчуває підсвідомо.
— Як ви особисто сприймаєте наповнення «ТСН»? Чи погоджуєтеся з тими, хто каже, що новини надто «жовті»?
— І погані, і хороші новини, про які ми розповідаємо, — вражаючі. «ТСН» багато хто за це критикує, але будь–який поганий досвід людей — це школа життя для інших глядачів. Скажімо, недавня трагічна історія з депутатом Київради Олександром Пабатом. Можливо, після того як засоби масової інформації розказали про серйозне пошкодження його обличчя петардою, люди нарешті перестануть розважатися вибухонебезпечними пристроями для феєрверків.
Кажуть: «ТСН» лякає. Так, я хочу лякати. Розповідаючи про ДТП, в яких гинуть діти, я сподіваюся, що надто безпечні батьки нарешті усвідомлять, що маленьку дитину з перших днів її життя в авто обов’язково треба перевозити на спеціальному кріслі з кріпленнями, а трохи старшу — пристібувати ременем безпеки. Малюк, який їде «на руках» у машині, гине через батьківську недбалість. Останній випадок, який мене вразив: смерть новонародженої дитини, яку везли з пологового будинку. Доля не знає, звідки і куди їде машина. Немає ніяких гарантій, що у щасливий для родини день по дорозі не зустрінеться п’яний водій чи у когось не відмовлять гальма. І в машині, яка їде з пологового будинку, крихітку на руках можна порівняти просто з мішком картоплі: коли відбувається зіткнення або хоча б різке гальмування — летять вони однаково, а дитина гине. Якщо ми у «ТСН» розказуватимемо про кожну подібну історію, можливо, батьки вчасно почнуть думати про безпеку своїх дітей.
— Чи стали вже телеглядачами ваші власні діти? Чи знаходите ви як мама для них програми на вітчизняному ТБ?
— Канал, який страшенно полюбили мої діти, — це супутниковий «Малятко–ТБ». Ще донедавна їм найбільше подобалися дитячі пісеньки у виконанні Лесі Горової і віршики Ганни Чубач між мультфільмами — не програмний, а міжпрограмний продукт каналу для малят. Міша одного разу рано встав і питає: «Мамо, ти знаєш таку пісню — «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!..»?» Кажу: «Так, ми її навіть на Майдані з татом співали. А ти її звідки знаєш?» — «Її співають на «Малятко–ТБ». Ось, думаю, гарне виховання.
Зараз мої діти вже трохи підросли, тепер дивляться і «ПлюсПлюс», і «ТЕТ».
— Якби вам запропонували роботу на дитячому нішевому каналі медіа–групи «1+1», погодилися б?
— Мені постійно пропонують співпрацювати з «ПлюсПлюс». Але є дві причини, через які я відмовляюся. У мене троє дітей. Вони всі народилися дуже швидко. Материнство взяло мене у свої обійми і не відпускає. Це дуже добре. Але мені затісно тільки у цій темі. Я для себе вирішила, що мій достойний внесок для батьків і дітей — це щотижнева афіша найцікавішого, що відбувається, яку я веду на сайті мого чоловіка «Свідомо». У першу чергу, це, звичайно, негласна підтримка Єгора — мені хочеться зробити для нього щось хороше. Оскільки у мене є і цей шматочок «медіа–материнства», на роботі мені хочеться займатися ще й чимось іншим. Бо у нас, мам, немає ж можливості відпочивати. Наш відпочинок — це зміна діяльності. Я щиро відпочиваю на роботі від того, що є вдома. Вранці приїжджаю на «ТСН» iз зарядом енергії для роботи, а на роботі заряджаюсь для домашніх справ. Це неймовірне відчуття, коли тебе перед ефіром гримують, перепитують, чи занести у студію склянку води. А вдома: «Мамочко, де мій альбом?», «Мамочко, хочу їсти...» (Смiється).
— Ви долучалися до пропаганди органічних продуктів. Наскільки участь у пропагандистсько–рекламних акціях продиктована змогою заробити додаткові гроші?
— Я ніколи не погоджуюсь на участь в акціях, суть яких не поділяю. Наприклад, відмовилася брати участь у рекламній кампанії дитячої продукції з коров’ячого молока. Бо не ввважаю, що з восьми чи дев’яти місяців треба його вводити у дитячий раціон. Хоча, напевно, була б промоутером, якому б довіряли. Для мене головне — хто і що, а потім — все інше. Взагалі для мене дуже складним є ведення будь–яких переговорів, тому я їх перекладаю на плечі каналу.
— Як вважаєте, чому відомі торгові марки не часто залучають до рекламних акцій українських телеведучих?
— Думаю, це залежить від фінансових можливостей компаній, які просувають товар чи послугу. З іншого боку, не всі канали погоджуються відпускати своїх ведучих зніматися у рекламі, розмірковуючи, чи не зашкодить вона образу ведучого й образу каналу. У цій площині можна казати, що всі ведучі є «майном» каналів.
— Чи виникають у вашій медійній родині суперечки чи конфліктні ситуації через роботу? Вам ніколи не заважала у вашій кар’єрі активна життєва позиція чоловіка — Єгора Соболєва?
— Молоді дівчата сприймають Єгора, як Дон–Кіхота, а досвідченіші знайомі інколи жартують: «Чули, Соболєв збирається ночувати у Київраді. Добре, що тобі завтра не на роботу — діти будуть доглянуті». Подобається чи не подобається активна громадянська позиція Єгора моєму керівництву? Це питання ми ніколи не обговорювали. Як позначається така активність на моїй роботі? Я не хочу, щоб мене підозрювали у політичних симпатіях до справ, якими займається мій чоловік. Коли я працюю над випуском новин, у якому говоритимуть про подію, до якої долучився рух «Свідомо», я прошу: «Не беріть у Єгора коментар». Останніх кілька років, коли мова заходить про цензуру в ЗМІ, колеги ще жартують: «Тобі ж чоловік не дозволяє казати неправду».
Народилася у Києві.
1998 р. — закінчила Київський державний лінгвістичний університет за спеціальністю англійська та німецька мови.
За програмою обміну уряду США (Freedom Support Act) студенткою вчилася на журфаці Університету штату Флорида. Там у місцевій газеті отримала перший журналістський досвід.
1999 р. — стажувалася у Лондоні в Українській службі Бі–Бі–Сі.
2000 р. — уперше вийшла в ефір у програмі «Світ спорту» (УТ–1).
Працювала на ТРК «Ера».
З 2002 р. — на каналі «1+1». Була ведучою новин «Проспорт», «Сніданку+», «Сніданку з «1+1». З 2006 року — ведуча ТСН. Також веде «Маріччин кінозал» і «Матусин щоденник».
Одружена з журналістом Єгором Соболєвим.
Мама Міхи (2007 р.н.), Маньки (2008) та Каті (2010).
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
