Збережене в катастрофі

Понад півтора мільйона українських євреїв позбавили життя нацисти — у концтаборах і просто в містах і селах у 1941—43 роках. «На моїй повстанській Волині в 1940–ві роки не стихали кулемети. Загинула практично вся молодь. Але ніколи постріли не лунали так печально, як тієї осені, коли нацисти розстрілювали народ юдейської віри. Це був виклик самому Богові, — згадує Євген Сверстюк. — То була неприхована демонстрація тотального зла». За радянської влади про це воліли не згадувати, всі жертви було названо «радянським народом». На місцях масових розстрілів не було пам’ятних знаків. Єврейська культурна спадщина була занедбана, в синагогах влаштовували склади і фабрики, а в жодному музеї не були виставлені витвори сакрального мистецтва, творені в Україні.

Ситуація змінилася лише за незалежної України. Український центр вивчення історії Голокосту вже десятиліття реалізовує важливі освітянські й видавничі проекти. «Останні два роки за підтримки німецьких партнерів ми започаткували дослідження долі єврейських містечок–штетлів на теренах Волинської, Рівненської і Львівської областей, — розповідає «УМ» директор Центру Анатолій Подольський. — Треба дослідити, що тут було до війни, коли діяла єврейська громада, впорядкувати місця масових поховань, підготувати навчальні матеріали і привернути увагу людей, які сьогодні живуть і не знають, що тут жили їхні співвітчизники–євреї».

Останніми роками Центр дослідження Голокосту співпрацює з Музеєм–меморіалом «Будинок Вамзейської конференції», що неподалік Берліна. 20 січня 1942 року саме в цьому будинку нацистські керівники прийняли рішення про знищення усіх євреїв. Тепер це потужний дослідницький і освітній центр. «У 1930–ті роки в Німеччині людей за національною ознакою вивели за межі життя, влада запропонувала суспільству переслідувати таких людей — і суспільство погодилося, — нагадує пан Подольський. — Наслідком цього став геноцид». Він каже, що дослідження, осмислення, викладання історії Голокосту дає нам приклади, до чого призводить неповага до людини, до її прав. Через цю тему ми виходимо на вимір загальнолюдський, на порівняльний аналіз історії Голокосту та ГУЛАГу, Голодомору, різних злочинів тоталітаризмів — нацизму й комунізму, а також на усвідомлену потребу захисту гідності людей.

ДОВІДКА «УМ»

27 січня 1945 року Червона армія ввійшла до одного з найбільших таборів смерті — Аушвіц–Біркенау. На той час нацисти вже знищили переважну більшість ув’язнених там євреїв. Залишилися в живих одиниці. У 2000–му на Міжнародній стокгольмській конференції з проблеми Голокосту цю дату було вирішено відзначати щороку як Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.