Третя кутя — пісна

16.01.2013
Третя кутя — пісна

Перед Водохрещем господині часто пекли пісні книші. (з сайту edimdoma.ru.)

Останнє ритуально–тридиційне застілля у різдвяно–новорічний період, коли основною стравою ставала кутя, у православних християн є переддень Водохреща. Як і у Святвечір, 18 січня люди постували. Старші, які вже думали про спасіння душі, нічого не їли з самого ранку. Саме тому, вважають науковці, цю вечерю й називають Голодною кутею (ще Надвечір’ям Богоявлення або Другим Святвечором). Можливо, ще й тому, що третя кутя від двох попередніх відрізняється тим, що для неї уже не є обов’язковими 12 страв. Достатньо було приготувати, крім куті й узвару, пісні борщ та вареники, пиріжки, капусту та рибу.

Якщо перед Різдвом, за традицією, кутю обов’язково залишали на столі — для душ померлих; то під час вечері перед Водохрещем її доїдали всю. Якщо страва лишалася, її виносили курям iз приповідкою: «Щоб добре неслися й велися». Але птахів не скликали. Вважалося, якщо почують це недобрі сусіди і скажуть: «Твої кури, а мої яйця», пернаті годувальники взагалі перестануть нестися. Натомість щедрими стануть несучки сусідки–ворожки. За швидкістю прибігання курей до залишків куті ще визначали, чи буде у господі багато курчат: якщо птахи прибігали швидко — значить плодитимуться добре.

Ще прикметним було поводження з посудом, в якому подавали кутю на Другий Святвечір. Увечері його не мили. Складали в ту миску ложки і накривали книшем, калачем або просто хлібом — «щоб хліб не переводився». Вранці, помивши посуд, помиї виливали до пійла худобі, — щоб домашня скотина була здоровою і плодючою.

Узагалі після вечері перед Водохрещем люди «проганяли кутю»: запорозькі козаки, за переказами, стрільбою; а міщани та селяни — грюкаючи хто макогонами, хто пічними заслінками. Діти стукали по огорожах палицями. Фольклор зберіг приказку, яку промовляли під час всезагального святкового галасу: «Тікай, кутя, із покуття, геть узвар — на базар! Паляниці — на полиці, а дідух — на теплий дух, щоб покинути кожух!» Після того як у господах ритуальний дідух стояв на почесному місці майже два тижні, 18 січня його на току чи в садку між дерев не менш урочисто спалювали. Попіл жінки і дівчата розвіювали по городу — «щоб городина вдалася». Молодші припасали трохи золи до ранку, щоб вмитися з нею свяченою водою і бути вродливішими.

Свячена вода у господах могла з’явитися вже 18 січня. Бо раніше воду святили і напередодні Водохреща. І вважали її такою ж цілющою, як свячену на свято. До речі, набирали воду в посуд, обвитий сухим зіллям, яке святили на Маковія, — щоб на причепилися ні пристріт, ні хвороби, ні яка б то не була нечисть. Коли приходили додому із свяченою водою, хазяїн брав під руку хлібину, господиня — макітру з варениками, власне воду та квачик і ходили й писали по господарству «хрещики»: на стінах та одвірках, господарському знарядді. Дехто з господарів після малювання крейдою кожного хрестика кусав хліб та з’їдав вареника сам або давав це робити дітлахам. Через ці хрести увесь наступний рік не мала пройти нечиста сила.

РЕЦЕПТИ

 

Пісні книші, начинені капустою. Для тіста потрібно 2 склянки житнього і склянка пшеничного борошна, 1,5 склянки теплуватої води, 3 столові ложки олії, одна — цукру, 30 г дріжджів, сіль. Для начинки: по 150 г сирої та квашеної капусти, цибулина, сіль, олія.

Спочатку слід розчинити у ледь підігрітій воді дріжджі, додати цукор. Половину суміші просіяного борошна треба всипати поступово, одночасно розтираючи, щоб не утворювалися грудки. Далі поставити розчину у тепло, щоб підходила. Потім додати решту борошна, три ложки олії, присолити, ретельно вимісити й поставити ще раз підходити. Коли тісто підніметься «шапочкою», його слід обминати дерев’яною ложкою, а потім дати підійти ще раз. Нарешті відщіпнути шматок тіста розміром iз великий кулак, а то й два, викачати з нього руками кулю, покласти на змащене олією деко і легенько розплескати. Зверху трохи підсолити, змастити олією, по центру викласти максимально суху тушковану капусту з цибулею, потім зробити по краях 5–7 надрізів–пелюсток, витягнути їх і насамкінець потім усі з’єднати над начинкою. Зверху знову змастити олією і випікати до готовності при середній температурі.

Пісні пироги й пиріжки українські господині раніше робили з різноманітними начинками. Серед них найпопулярнішими у різних регіонах були: терті сушені груші або сливи; мак; мак з калиною; підсолоджене квасоляне пюре з калиною; мак із родзинками; печений гарбуз з медом; гарбуз iз калиною та медом; пюре запеченого гарбуза з підсмаженою цибулею; гриби з капустою або картопляним пюре; гречана каша з підсмаженою цибулею; картопляне, квасоляне або горохове пюре iз засмажкою.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>