Дамо наказ — на Захiд

10.01.2013

В одному з грудневих номерiв газети «Комсомольська правда в Україні» Віктор Медведчук опублікував свій опус під заголовком «Большинство украинцев поддерживает вступление в Таможенный союз» від імені громадського руху «Український выбор» (читай: «расійський вибір для України — загнати Україну в імперське стійло»)...

Якщо пан Медведчук так хоче в Митний союз, йому ніхто не заважає: їдьте, ми будем раді. Як казав мені один росіянин, «меньше народа — больше кислорода», але не треба Україну за вуха тягнути. От коли Росія ліквідує у себе зубожіння народу, коли перестане втручатись у внутрішні справи України, коли Росія окультуриться хоча б щодо ліквідації пияцтва та матерщини, ми, українці, подумаємо над тим, куди нам прямувати — на Захід чи, може, й на Схід. Але вже сьогоднi ясно, де більше культури, де можна дечого навчитись, де якість товарів краща, де людині живеться легше й веселіше. Чомусь наші олігархи своїх дітей посилають навчатися не в Росію, а в європейські держави.

У світі знову простежується протистояння держав блоку НАТО і блоку Митного союзу, знову ракети з ядерними боєголовками будуть націлені на великі міста й промислові центри. Я впевнений, що Україні це не потрібно. Україні не потрібнi наддержавні структури управління Митного союзу, російські тюрми в Сибіру, українським хлопцям — служити в російській армії, де процвітає дідівщина — це все вже було.

Так, євразійський потяг набирає хід, особливо після того, як його «штовхають» такі люди, як Віктор Медведчук. Але їде цей потяг у безвихідь, у гірше життя, яке ми маємо сьогоднi. Досить дурити нас, референдум законом підкріплений, задуманий не для того, щоб дізнатися про бажання українців, а для того щоб обвести навколо пальця словоблуддям.

Далі в публiкацiї йдеться про парадокс довіри до політиків. Так, весь парадокс у тому, що такі «політики», як представник «Украинского выбора», Віктор Янукович, Микола Азаров та їм подібні, не заслуговують на довіру українців, коли слова розходяться з їхніми справами.

Я. ЯВОРСЬКИЙ
Київ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>