Поні апокаліпсису

20.12.2012
Поні апокаліпсису

Таємниче місто древніх майя в Мексиці.

На батьківщині страшних пророцтв — у Мексиці та Гватемалі — з нетерпінням чекають «кінця світу». 21 грудня сюди, наче на вечірку Хелловіна, приїдуть сотні тисяч туристів, у кишенях яких повно песо, доларів і кетсалів. Нащадки майя та інші їхні співвітчизники тішаться, що стародавні аборигени залишили їм у спадок не тільки славу загадкового народу, а також і шанс підзаробити на «дурних білих людях». Старійшини племені майя в Гватемалі вважають, що «кінець світу» — міф, вигаданий на Заході. У календарі майя немає жодної згадки про кінець світу, підтверджують вчені, які вивчають культуру цього стародавнього народу.

 

Замість майя додумайте самі

Тележурналіст Костянтин Стогній разом iз групою українських учених проїхав Південною Америкою, місцями «трудової слави» стародавніх майя, щоб побачити оті самі написи на каменях, з яких «комерсанти від науки» і створили міф про кінець світу. Один iз таких артефактів — брила в археологічному парку Кірігуа, що в Гватемалі. Вона помережана ієрогліфами, подекуди стертими вітром і часом. Містики вважають, що буцімто на цій стелі міститься пересторога про апокаліпсис.

Насправді буквальний переклад напису на цій брилі такий: «Вони встановили камінь, Ягуар та Скат, у Великому П’ятому небі, це тронний камінь Ягуара. Вони встановили камінь... [напис стерся], це тронний камінь Змія. І тоді він закріпив камінь, Бог Іцмана, це тронний камінь Дракона. Це сталося на краю неба у місці трьох каменів, Бог Шостого неба спостерігав за закінченням тринадцятого бактуна».

Епоха у майя складається з тринадцяти бактунів, пояснює кандидат історичних наук, представник Європейської асоціації дослідників культури майя (WAYEB) в Україні Юрій Полюхович. Якщо один бактун складається з 144 тисяч днів, то, відповідно, 13 бактунів — це приблизно 5125 років. Початок відліку часу, згідно з написом на цій стелі в Кірігуа, було покладено (в «перерахунку» на сучасний календар) 11 серпня 3113 року до нашої ери. Якщо вважати цей день «нульовою» відміткою і додати до неї тривалість усіх 13 бактунів, тобто 5125 років — отримаємо дату 21 грудня 2012 року. Дослідники акцентують на тому, що, за майяцьким літописом, Бог Шостого неба лише «спостерігав за закінчення тринадцятого бактуна», і нічого «поганого» в тому не побачив. Це лише «кругла» дата в календарі майя, пояснює Полюхович. До речі, у Храмі написів, що в місті Паленке є малюнок, в якому згадується значно пізніша дата нашої ери — 4772 рік. Тобто ще 2760 років людство може спати спокійно.

У «святцях» прихильників «кінця світу» згадується ще один артефакт — «монумент 6» (так називають кам’яну табличку, за нумерацією в музеї Тортуего, що в мексиканському штаті Табаско, де вона зберігається). На «монументі» викарбувано передбачення майя про те, що 21 грудня 2012 бог війни і творення Болон Йокте зійде з небес і тоді вчиниться щось недобре. Що саме — невідомо, позаяк ерозія роз’їла частину тексту, а уламок кам’яної таблички, на якому, за логікою, мусить бути закінчення тієї фрази, незаконно зберігається в одному з музеїв у США. «Два ієрогліфи стерто, а решта повідомляють буквально таке: «21.12.2012 Болон Йокте спуститься на [...] Чорній і зробить [...]». Не виключено, що два останні ієрогліфи стостуються наступного речення», — каже Юрій Полюхович.

«Четверте Сонце» вовік не згасне

«Якщо ви запитаєте у справжніх майя про те, що трапиться у 2012 році, вони просто не зрозуміють, про що йдеться, — говорить в інтерв’ю згаданій телегрупі Стогнія археолог з Мексики Хосе Хучім. — Кінець світу? Та ви жартуєте! Ось засуха — це справді проблема, скажуть вони».

«У майя навіть такого поняття, як «кінець світу» не існує, у жодному з вивчених записів немає згадки про це», — доводить пан Полюхович. Скидається на те, що давні майя були життєлюбами, бо навіть не ввели такого поняття, як «пропало всьо», у свій лексикон. А те, що календар їхній завершувався тринадцятим бактуном, так, даруйте, до нескінченності ж не порахуєш! Тим більше для народу, що жив за три тисячі років до нашої ери й не знав колеса та залізного реманенту, створити літочислення на 5125 років наперед — погодьтеся, надто далекоглядно. Число «13» було священним для майя, але не містило нічого згубного чи злого, аналізує в одному з інтерв’ю фахівець з культур Мезоамерики Техаського університету Девід Стюарт: «Закінчення 13–го бактуна — це важлива дата від створення світу майя, але жодного вiдношення до західних уявлень про кінець світу вона не має».

Тим більше дивно, що апологети «майяцького кінця світу» спираються тільки на два артефакти, тоді як на сьогодні, за словами Юрія Полюховича, виявлено понад 15 тисяч пам’яток писемності цього древнього народу, і постійно археологи знаходять все нові й нові. Навіть не всі із знайдених розшифровані.

Перші словники майя були укладені ще в колоніальну епоху, тобто в XVI столітті. Звісно, з часом вони суттєво підкориговувалися. Але серйозне вивчення «послань» з глибини віків почалося не так давно, всього якихось півстоліття тому. Цікаво знати, що одним з перших вчених, хто взявся успішно дешифрувати письмена майя, був етнограф iз Харкова Юрій Кнорозов. Більшу частину своєї наукової роботи він проробив уже в Москві, в системі Академії наук СРСР. «Свої відкриття Юрій Кнорозов зробив у 1950–ті роки, — каже Полюхович, — але на Заході вони були визнані лише в 1970–ті. Враховуючи харківське похо­дження Кнорозова, можемо пишатися, що Україна — не остання країна в дешифровці письмен майя». У фільмі «Кінець світу», знятому телегрупою Костянтина Стогнія, Полюхович, знайомлячись iз мексиканцями, представляється: «Юрій», а ті відразу видають асоціації з його іменем, таким незвичним для тамтешнього вуха: «Гагарін... Кнорозов...». Річ у тім, що Кнорозова мексиканці знають зі шкільної програми, з уроків історії, пояснює Юрій Полюхович, тим часом як у нас ця постать залишається маловідомою. І «кінець світу» можна сприймати хоча б як привід нагадати землякам і про внесок українця у розгадку таємниць­ майя.

«Останній день» — золотий

Попри загальні уявлення про майя як народ, що вимер майже два тисячоліття тому, залишивши по собі нерозгадані таємниці і містичні натяки на зв’язок з космічними пришельцями, ці племена живуть і нині. Це понад шість мільйонів людей, які досі послуговуються мовою майя, свідчить Юрій Полюхович.

Більшість майя, так би мовити, йдуть у ногу з сучасністю, не ігнорують всі її технічні зручності. Але є й гірські племена, що живуть відособлено, у своєму ритмі і за своїм звичаєм. Вони вдягаються так, як сто років тому, і практикують жертвопринесення, як три тисячі років тому. Щоправда, жертовними, на відміну від стародавніх майя, тепер стають не люди, а домашні тварини. Наприклад, у фільмі Костянтина Стогнія фігурує знахарка донна Хуілья — місцева «зірка» «шаманства», котра уславилася ще й тим, що знімала «врок» після візиту до її рідної Гватемали Джорджа Буша. Українська телегрупа нагодилася до знахарки в той день, коли вона саме зібралася проводити обряд жертвопринесення курки... на міському цвинтарі.

Як ставляться до макабричної дати 21 грудня ці люди? «З гумором, — відповідає Стогній. — І як до комерційного проекту». Мексиканці, за його словами, очікують паломництва західних туристів, насамперед американців. З усіх країн, де мешкають майя, Мексика — найбільш «апробована» американцями, найближча, зрештою, до США. «У Канкуні, я чув, підприємливі місцеві набудували бункери і здають їх в оренду на випадок «кінця світу», — розповідає Костянтин. Найбільш вигадливі, аби заманити більше туристів, придумують атракційні новинки. Так, відомо, що мери багатьох міст Гватемали вшанували своєю присутністю урочистості з нагоди «запуску» годинників, що ведуть зворотний відлік до «кінця світу». Охочих сфотографуватися біля такого годинника о 00.01 21 грудня знайдеться чимало.

 

ДОВІДКА «УМ»

На сьогодні нараховуються приблизно шість мільйонів людей з народності майя, які розселені переважно в Мексиці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Белізі. Але коли йдеться про культуру майя, то маються на увазі їхні предки.

Стародавня майяцька цивілізація почала формуватися в ІІ тисячолітті до нашої ери, наприкінці І тисячоліття н.е. відбувається її занепад. Але рештки цивілізації продовжували тліти в гірських місцевостях Юкатану та в Гватемалі аж до прибуття конкістадорів. Цікаво, що більшість великих міст, зі спорудами, схожими на піраміди, майя покинули задовго до навали європейців. Чому — досі залишається загадкою для вчених. Майя мали розвинену писемність, уміли рахувати та, за деякими дослідженнями, зналися на астрофізиці.

Священним каменем майя вважали нефрит — він, за легендами, мусив полегшити душі померлого подорож у підземний світ. Праведники ж потрапляли на небо. Як людина жила — добре чи погано — не мало значення у віруванні стародавніх майя. Важливим було лиш те, якою смертю людина вмирала. Шанувалися потопельники, самогубці, воїни, які загинули у бою, смерть через жертвопринесення, смерть жінки під час пологів, а також смерть від прокази.

 

ВАРТО ЗНАТИ
Харків’янин розшифрував письмена майя, не виходячи з кабінету

Юрій Кнорозов народився під Харковом у 1922 році. Закінчив харківський робфак і провчився один курс на історичному факультеті тамтешнього університету ім.Каразіна. Але потім вирішив поїхати вчитися на істфак Московського університету.

Радянський учений Юрій Валентинович Кнорозов, жодного разу не побувавши в Мексиці, зумів зробити те, що безуспішно намагалися вчені різних країн, проводячи «польові» дослідження у країні майя. Не виходячи з кабінету, завдяки методам математичної лінгвістики він дешифрував письмена древніх майя. Спираючись на словник «Повідомлення про справи в Юкатані» єпископа Дієго де Ланди (XVI ст.), Кнорозову навіть вдалося встановити фонетичне прочитання деяких ієрогліфів. Це сталося в 1955 році. Про суть роботи стало відомо на Заході, і відкриття Кнорозова відразу ж стало світовою науковою сенсацією. Проте повний обсяг його робіт потрапив до західних колег лише за 20 років — навіть у цій царині Радянський Союз оберігав свої таємниці.

Є спогад учениці Кнорозова Галини Єршової, доктора історичних наук, про те, що перед захистом дисертації Юрій Валентинович боявся, що його заарештують. Рiч у тiм, що, за однією з праць класиків марксизму–ленінізму, ієрогліфічна писемність (така, як майя) відповідає стадії розвитку класової держави, а в іншій праці Маркса вказано, що «державності в майя не було». Юрій Кнорозов остерігався, що його могли запідозрити в «ревізії марксизму».

За весь «радянський» час життя Юрій Кнорозов побував за кордоном лише один раз — у 1956 році на Міжнародному конгресі американістів в Копенгагені. А от на землю майя науковець потрапив уперше тільки в 1990 році, на запрошення президента Гватемали. Навіть орден Ацтекського орла — нагороду Мексики — йому вручали в 1995 році в посолоьстві цієї країни у Москві. Лиш за кілька років надійшло запрошення професорові відвідати Мексику.

Помер Юрій Валентинович у 1999 році в Петербурзі від інсульту. Ученому не вистачало місця в лікарняній палаті, тому його ліжко виставили в коридор, там він самотньо і зустрів свою смерть.