Зберегти зв’язок часів

11.12.2012
Зберегти зв’язок часів

Керівник проекту «Українці у світі» Петро Ющенко (у центрі) під час урочистого відкриття галереї у військовому інституті КНУ ім. Т. Шевченка. Фото Юрія САПОЖНІКОВА.

«Попередня робота з підготовки вернісажу тривала три місяці, і ось результат — сьогодні приємно пройтися коридорами інституту, де зі стін на нас поглядає наша історія, — сказав начальник Військового інституту генерал–майор Віктор Балабін на урочистому зібранні, присвяченому 21–й річниці Української армії. — Коли звернулися з проханням розмістити тут, у нас, галерею портретів військових, і фонд, який очолює Петро Ющенко, охоче пішов нам назустріч, ми були щасливі. Адже кожен портрет — це жива українська історія».

Картини, частина яких розміщена також у голов­ній конференційній залі Інституту, — лише один із розділів Національної портретної галереї, створеної 2010–го року з ініціативи керівника проекту «Українці у світі» Петра Ющенка. Нині зібрання налічує майже 5 тисяч портретів українців усіх часів, які прославилися в державотворенні, військовій справі, духовній сфері, просвітництві, творчості тощо.

«Національна галерея — це атрибут державності, — наголосив Петро Ющенко, виступаючи перед особовим складом Інституту. — Маємо знати власну історію, розуміти, хто творив нашу цивілізацію. Так є в більшості розвинених країн — згадайте Лондонську портретну галерею, яка існує від 1820–х років, галереї слави Франції чи Польщі. У Сіднеї подібна виставка розповідає про видатних австралійців з 1911 року. Цікаво, що відразу після створення нашої галереї Володимир Путін видав у лютому 2010 року указ про заснування портретного зібрання в Росії».

Петро Андрійович нагадав присутнім викладачам і студентам про деяких героїв нашої історії. Зокрема, про вождя племінного союзу антів, великого воїна Божа, якого в IV столітті спалили готи. І про подвиги Святослава–завойовника, батька Володимира, який розгромив Хазарський каганат та приєднав Причорномор’я до Київського князівства. Згадав засновник галереї і п’яте хрещення України Володимиром Великим, який також успішно провів адміністративну, релігійну та військову реформи. І про успіхи князя Федора Острозького, який вдало командував полками в Грюнвальдській битві 1410 року.

«А сюжет цієї картини, що відтворює 1640–й рік, — французький, — зауважує Петро Ющенко, вказуючи на один з експонатів. — Тут на коні їде історична особа — Д’Артаньян, а внизу зображено Івана Сірка, який точить шаблю. Куди вони прямують? На битву, у Ля Рошель. Французи під час війни з Іспанією звернулися до Богдана Хмельницького по підтримку. І майже півтори тисячі українських козаків вирушили до Франції. Французам не вистачило грошей, щоб розрахуватися з козаками, і вони заплатили гарматами. А 1648 року саме цими гарматами Богдан Хмельницький успішно воював у визвольній війні.

Згадаймо Івана Сулиму, який 25 років «сидів» на галерах, а потім, піднявши повстання і захопивши 300 яничарів, привів турецький корабель до Італії. За це отримав золоту медаль від Папи Римського.

Гетьману Петру Калнишевському недавно на його батьківщині — Сумщині — відкрили пам’ятник. Саме він, — наголосив Петро Андрійович, — звільнив від турків Одесу (тоді селище називалося Хаджибей), а не Суворов чи Потьомкін, як це подає ідеологічна історія».

Петро Ющенко навів також цікавий факт про те, що історичний бунтар Степан Разін — за походженням українець, адже його батько Тимофій — український козак. І Омелько Пугач свого часу жив у Києві. Коли Пугача (Пугачова) судили, то в протоколі про причину повстання написали — «из–за известной малороссийской склонности к неудовольствию».

Окремо Петро Ющенко зупинився на періоді Другої світової війни.

«У своїй книзі «Записки солдата» німецький генерал Гудеріан детально доводить, що Другу світову війну німці програли 1941 року під Києвом. У блискавичній війні Вер­махт мав до 15 липня підійти під Ленінград, узяти Смоленськ і Київ. 15 липня німці були у Смоленську, з допомогою фінів оточили Ленінград. А з Південно–Західним фронтом під командою Михайла Кирпоноса у гітлерівців нічого не виходило. Гудеріан, який з танками стояв у Смоленську, просив Гітлера — дай наказ і через 5 днів ми візьмемо Москву. Але треба було «закрити» Південно–Західний фронт. І Гудеріан повернув танки на Україну. В районі Лохвиці і Лубнів загинуло 700 тисяч наших військових і мирного населення. Угруповання Михайла Кирпоноса було розбито, але якою ціною... Коли німці почали наступ на Москву, то не змогли взяти навіть Тули. Так хто зупинив німців? Українці. І попри той комуністичний лозунг «никто не забыт, ничто не забыто» — немає ні хрестика, ні каплички біля того страшного Шумейкового урочища. Мільйони лежать там, і тільки три імені увіковічено — Кирпонос, Тупіков і Риков. А політичний діяч сусідньої держави заявляє, що «ми б і без України виграли війну».

А скільки ще залишається невисвітлених сторінок війни... Не знаємо, що під час Другої світової німці спалили 330 українських сіл із людьми, що саме на території України точилися запеклі танкові бої, що в Совєцькій армії кожен четвертий був українцем, а наших героїв удвічі–тричі більше, ніж росіян.

Оце вам українці у світі — поглядом з вашого інституту. Це той зв’язок поколінь, про який писав Шекспір. Пригадуєте — «у Данськім королівстві перервався зв’язок часів». Сьогодні можна пройтися вашим інститутом і відстежити цей зв’язок».

Віктор Балабін пообіцяв, що до кожного портрета він і його колеги підготують спеціальні альбоми з історичними розвідками. «У нас часто бувають іноземні гості, — пояснив задум начальник Військового інституту. — Недавно під час міжнародної конференції її учасники підходили до портретів, які вже прикрашали стіни інституту, і цікавилися: що за діячі зображені на картинах. Ми пояснювали. Хочемо подати таку інформацію в буклеті трьома мовами — англійською, французькою та німецькою, щоб усі охочі відкривали для себе історію України».